Як Україні не перетворитися на «православний Талібан», - лучанка про фемінізм

«Згідно з дослідженнями, кожне народження дитини ставить сім’ї на 15% ближче до межі бідності. І в таких умовах держава має жінкам вклонятися в ніжки і дякувати, що вони взяли на себе цю важку роботу».

Лучанка Марія Дмитрієва - національний гендерний експерт, учасниця кількох гендерних мереж проблемами рівноправності жінок в українському суспільстві займається більше 15 років.

Сьогодні, 2 квітня, вона розповіла про гендерну рівність під час військових конфліктів. Зі слів Марії Дмитрієвої, Україна сьогодні стоїть перед вибором: чи прямувати до європейських цінностей, чи будувати «православний Талібан», до якого йде Росія семимильними кроками.

Навіть у мирний час, каже вона, питання рівності прав жінок вважалося невчасним. А нині, начебто й поготів. Однак в медіа-просторі нині все яскравіше вимальовується модель суспільства, в якому чоловік – воїн і захисник, а жінка – берегиня і волонтерка.

«В умовах війни люди переносять величезний стрес, і вони намагаються повернутися до поняття чоловіків-захисників і жінок-берегинь. В матеріалах про волонтерок часто пишуть, що жінки - тендітні, ніжні і жіночні, і нарешті, вирішили зробити щось корисне. Або ж називають Надію Савченко «єдиним мужиком», утверджуючи, що бути мужиком – це круто. ЗМІ мають приділяти увагу жінкам поза цим спектром. Інакше випускаємо поля зору все розмаїття життя і воно не відображається в суспільній свідомості», - каже феміністка.

Власне, Марію Дмитрієву один з українських блогерів свого часу назвав «бахнутою на голову феміністкою», а вона й не образилася. Натомість жінка каже: в українському парламенті жінок менше, ніж в парламенті Саудівської Аравії. Це саме стосується й системи світогляду, яка виявляється в спілкуванні. Адже, приміром, суфікси –ка (редакторка, журналістка) були штучно вилучені з української мови, пояснює вона.

І на цьому фоні надзвичайно потрібними виглядають історії про Марію Берлінську - жінку, яка навчає, як використовувати коптери для аеророзвідки. На жаль, жінки, які воюють на передовій, не є офіційно зареєстровані як бійці, а числяться як медперсонал, або ж кухарі.

А нинішній гендерний розподіл – шлях до «православного Талібану» - християнського світу з мусульманським сприйняттям ролі жінки, де заборонені аборти і розлучення, де жінка ніби й має права, та поставлена в такі умови, коли не може їх реалізувати.

До слова, проаналізувавши медійні матеріали, дослідники з’ясували, що у 70% матеріалів героями є чоловіки. А жінкам відводять роль або жертви, або злочинці, або ж модниці. Зі слів Марії Дмитрієвої, засоби масової інформації мають більше звертати увагу на жінок, які розбивають суспільні стереотипи: жінок, які воюють, які є успішними у бізнесі або ж мають високі посади.

Власне, каже вона, зважаючи на декларацію шляху України до європейських цінностей, політики мали б пам’ятати, що з-поміж них є й фемінізм.

Приміром, одна з причин, чому в країнах Скандинавії високий рівень задоволеності життям – рівні права жінок та чоловіків. Там кількість жінок у парламенті складає не менше третини всього складу, в цих країнах обов’язкова оплачувана декретна відпустка для татів. В Європі забезпечуються права жінок на роботу, на гідну оплату праці, право чоловіків займатися дітьми від народження.

«Згідно з дослідженнями, кожне народження дитини відсуває сім’ї на 15% ближче до межі бідності. І в таких умовах держава має жінкам вклонятися в ніжки і дякувати, що вони взяли на себе цю важку роботу. В Європі до прав жінок ставляться дуже серйозно, просувають їх у бізнесі, на керівних посадах. В Україні ж проблеми з садочками для дітей, наймати няню – надто дорого, відтак жінки втрачають кваліфікацію після декрету. А ще є упередженість до жінок з дітьми, як до працівників, які часто будуть бігати на лікарняний. Однак дослідження довели, що, жінки з дітьми - найнадійніші працівники, бо вони триматимуться за роботу «зубами». Але їх не просувають по службі, не відправляють на навчання, і платять нижчі зарплати», - каже Марія Дмитрієва.

Сьогодні, зізнається феміністка, жінок сприймають як обслуговуючий персонал, в чому й виявляється суть поняття «берегиня роду». Це, своєю чергою, породжує й домашнє насильство, коли жінка «не слухається». Власне, за останні 15 років 15 тисяч жінок померли від рук чоловіків. Однак в цю статистику не включені випадки, коли жінок довели до самогубства.

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, законодавство щодо насильства в сім’ї потребує змін.

Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», прийнятий у 2001 році, змінювали лише раз, у 2008-му: забрали поняття «віктивна» поведінка (провокація насильства). До того, неодноразово були випадки, коли дільничний приходив на виклик і виносив попередження… жінці про неприпустимість провокацій.

За браконьєрський вилов риби є окрема стаття в Кримінальному Кодексі, а ось щоб домашнього кривдника притягнути до кримінальної відповідальності, слід оперувати сукупністю ознак – легкі тілесні ушкодження, зґвалтування, погрози вбивства. Окремої статті за домашнє насильство немає. Також мала б наставати кримінальна відповідальність за невиконання припису, або непроходження корекційної програми.

ДЕТАЛЬНІШЕ: ЗАМІЖНЯ ЗА ДЕСПОТОМ: ЩО РОБИТИ ВОЛИНЯНКАМ

До слова, Марія Дмитрієва повідомила, що наразі в громадських феміністичних організаціях активно обговорюють проект Закону про домашнє насильство, який передбачатиме зміни до багатьох нормативних документів, у тому числі й Карного Кодексу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---