Волинські діти в інтернаті. МИ ЦЕ БАЧИЛИ

«Загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів – правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою» знаходиться на окраїні Луцька по вулиці Дубнівська, 32. Тут поєдналося два світи: діти, які опинилися в складних життєвих ситуаціях і ліцеїсти, які успішні в навчанні та мають підтримку мами й тата.

Сьогодні у загальноосвітній школі виховують 476 учнів, 244 з яких живуть в інтернаті.Луцький сиротинець почав діяти з 1926 року при жіночому монастирі за Польщі. Під час другої світової війни тут був військовий госпіталь, а вже в 1945 році створено дитбудинок, в якому проживали 150 сиріт.

Дітей сюди приводить не проста доля. Шестеро – сироти, інші не мають в рідних домівках шматка хліба. Виписка про сімейний стан дітей одного з класів школи-інтернату: «Батьки розлучені, батько аліментів не платить, мама безробітна; батьки розлучені, мама інвалід 1 групи, чорнобилець; багатодітна сім’я, мати безробітна, батько працює на 0.5 ставки; багатодітна сім’я чорнобильці; батько помер, мама отримує пенсію по втраті годувальника, працює лікарем, але дохід на кожного члена сім’ї нижчий, ніж прожитковий мінімум; мама безробітна, батько працює у Луцькому комунальному закладі, дохід на кожного члена сім’ї нижчий, ніж прожитковий мінімум».Уже 12 років працює тут директором Анатолій Дудич.Він пригадує, що коли створювали ліцей, було побоювання щодо стосунків між учнями школи-інтернат і ліцеїстами. Втім, каже директор, як показав час і досвід, ці дітки знайшли спільну мову: «Якраз учні школи-інтернат беруть приклад з ліцеїстів. Можна впевнено сказати, що ці діти починають краще вчитися, інша дисципліна, стають більш виховані, бо є позитивний приклад – це ліцеїсти».

У виховному закладі є спальні корпуси, їдальня, два комп’ютерні класи, кабінети для навчання. «Постійно усе треба оновлювати і це відбувається, поповнюється бібліотечний фонд, але не такими темпами, як би хотілося. Є у нас і спортзала, але зроблена з класів, а нам-то потрібно нову залу, ми ж - ліцей з посиленою фізичною підготовкою», - каже директор Анатолій Дудич. «Добре, що є меценати, які нам допомагають. Налагоджена співпраця з «Братерством без кордонів», підтримка є від благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк», який профінансував викладення бруківки на території закладу та оснастив спортивний майданчик для дітей».

Школа-інтернат – це не звичайна школа, це складна школа. Тут постійно є діти, вихователі, техперсонал, їдальня працює і у вихідні. Усю цю систему підтримують 164 працівники, а це педагоги, офіцери, техперсонал. Анатолій Дудич пригадує, як ще 7-8 років тому виділяли на харчування однієї дитини 12 гривень: «Було дуже важко організувати калорійне меню, зараз виділяють 29 гривень на кожну дитину щодня. Цього вистачає повністю, майже кожен день даємо сік».

Ми зайшли у їдальню, де якраз, обідали малюки. Плов дітям точно смакував, бо ж за добавкою утворилася черга. В тарілках було і м’ясо.Харчування у дітей чотириразове. Щоденно, кажуть працівники закладу, дають м’ясні продукти, яблука, сік, раз на тиждень шоколадку, мед.

Фото меню:Діти кажуть, що годують їх смачно, ще й добавку можна брати.

У спальному корпусі вихованці почувають себе комфортно, постіль закупили якісну, міняють на чисту щотижня.Однак окрім гідних умов для життя, дітям потрібна увага і любов. Більшість із них в один голос кажуть: «Щастя – коли тебе люблять, коли є мама і тато».

Інколи обговорюють у суспільстві питання щодо доцільності інтернатів, мовляв, цю систему треба замінити на будинки сімейного типу. Але бувають випадки, коли приходить мама і каже: «Я вам лишу дитину до вихідних, ну, можливо, і на вихідних затримаюся, то нехай тут лишиться». Так домівкою для дітей стає школа-інтернат.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---