«Якісно відремонтована техніка – це вчасна доставка боєкомплекту на позиції», – командир ремонтного взводу сталевої сотки на псевдо Лихач

У цивільному житті волинянин Ігор працював у галузі сільського господарства – головним інженером в компанії «МХП-Баффало Західний Хаб».

Його історію розповіли на фейсбук-сторінці 100-ї ОМБР.

«Батько працював трактористом. Тож і я чи не з п’яти років біля техніки», – усміхаючись розповідає Ігор.

Не маючи на той момент жодного військового досвіду, чоловік вже 26 лютого 2022 року добровольцем став до лав 100-ї бригади. За позивний для бійця стало його прізвище – Лихач.

«Служив у тодішньому 50-му батальйоні. Перший рік ми були на Волині – на кордоні з білорусами. Потім бригада вибула на схід України, – згадує волинянин. – Дев’ять місяців мені довелося повоювати у Серебрянському лісі на Лиманському напрямку. Був стрільцем, потім водієм. Пізніше – з огляду на вміння давати раду різноманітній техніці – одержав запрошення до ремонтного підрозділу бригади».Нині Лихач – командир ремонтного взводу автомобільної техніки у 2-й ремонтній роті ремонтно-відновлювального батальйону 100-ї ОМБР.

«Наш взвод спеціалізується на автомобільній бронетехніці – «Гюрзи», «Рошелі» тощо. Усвідомлюємо, що робимо дуже важливу справу. Адже вчасно та якісно відремонтована техніка – це доставка боєкомплекту на позиції, ротація особового складу і так далі», – розповідає пан Ігор.

Читати ще: Позивний – Бабуля: історія сержантки зі сталевої сотки

А ще у Лихача є чотирилапий побратим – джек-рассел-тер’єр Арчі.«Про цуценя саме цієї породи мріяв давно, проте було трохи не до того. Та якось проїжджав Слов’янськ і натрапив на оголошення з відповідною пропозицією,

– розповідає Лихач. – Маленьких хвостиків у господарів було аж шестеро. То я собі відразу вирішив: яке першим до мене підійде – те і буде моїм…»

Ігор та Арчі не розлучаються ані на хвилину – разом у режимі 24/7. Навіть у відрядження їздять удвох. За підрахунками Лихача, хвостатий друг вже наїздив близько 30 тисяч кілометрів.

«Може, вже й навчили Арчі інструмент підносити, коли ремонтуєте автівку?» – цікавимося в Ігоря.

«А ось тут поки ні, навпаки – ще й поцупити щось потрібне може!» – сміючись відповідає командир взводу.Удома ж на цих двох друзяк чекає їхня сім’я: дружина пана Ігоря Інна, а також дві донечки – Вероніка і Валерія.

До речі, старша із дівчат, Вероніка, закінчила Волинський військовий ліцей імені Героїв Небесної Сотні. А менша, Валерія, зараз навчається у цьому закладі.

Попри три з половиною роки на війні, волинянин Лихач не втратив ані віри в Перемогу, ані переконаності, що тоді – в лютому 2022-го – вчинив правильно, прийшовши добровольцем до ТЦК.«Якби українці не згуртувалися, якби не стали пліч-о-пліч до боротьби – то не факт, що над містами та містечками навіть на моїй рідній Волині сьогодні гордо майоріли б наші синьо-жовті прапори», – переконаний боєць.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---