До історії луцького жіночого руху: витоки гімназії Анни Коленко

Наприкінці ХІХ століття було засновано один із небагатьох тоді навчальних закладів у Луцьку, який за кілька років перетворився на жіночу гімназію.

До міської думи зверталися то мешканці, то різні організації з проханням відкрити більше шкіл. Переважно прохання стосувалися дуже практичних напрямів, як-от відкрити ремісничу школу з конкретним набором професій, які потрібні для економіки міста.

У 1898 році Анна Коленко організувала приватний заклад – жіноче училище. Повні обставини створення і до сьогодні маловідомі. Яка історія конкретно цієї жінки, чому вона вирішила створити заклад, як їй це вдалося? Збережені архівні документи дають відповідь лише щодо зовнішніх обставин, відомих із листування Анни Миколаївни з різними інституціями щодо відкриття свого закладу і перетворення його згодом на гімназію.

Як училище стало гімназією

Навчання проводили за кошти батьків, а також самої власниці. Це свідчить про великий ентузіазм та відданість справі. У перший рік тут навчалися 56 учениць, наступного – вже 78. Найбільше було православних та римо-католицьких учениць (майже порівну), удвічі менше – іудейського віросповідання та всього кілька учениць-лютеранок. Дві третини з усіх були дітьми дворян, десь третина – діти міщан і всього кілька з села.Заклад Коленко можна також трактувати у контексті жіночого руху, який тоді активно розвивався в Європі та Російській імперії. На українських землях, що на той час входили до різних імперій, створювали клуби, товариства, читали лекції, проводилися вечори. Переважно ішлося про доступ жінок до вищої освіти, виборчі права та економічну свободу.

Читати ще: П'ять сильних жінок Луцька за минулі 200 років

Сама ж власниця Анна Миколаївна писала, що перші місяці роботи училища привабили осіб, зацікавлених у розвитку жіночого руху. Так, 12 вересня 1899 року в училищі викладач Комісаржевський прочитав лекцію на тему «Головні моменти в історичному розвитку питання жіночої освіти». На лекції були присутні учениці і вчителі, директор Луцької прогімназії, різні посадовці та зацікавлені особи. Потім для присутніх грав духовий оркестр.У перший рік навчання заклад складався із підготовчого та перших двох класів. Наступного року – з підготовчого та перших трьох класів. Третього року заклад уже став повноцінним училищем другого розряду, але навіть за таких обставин не міг задовольнити попит батьків на освітню підготовку своїх дочок.

Тому енергійна жінка не зупинялася і звернулася до піклувальника (у той час цей термін українською не перекладався, в оригіналі він звучав як «попечитель») Київського навчального округу по дозвіл відкрити жіноче училище першого розряду. Такий дозвіл було надано. В училищі діяли батьківський комітет, опікунська рада. Зовсім бідних дівчат звільняли від оплати за навчання. Коленко шукала і знаходила ресурси на цю справу то в благодійників, то в міської влади.

Читати ще: Без підтримки у війні: розквіт луцьких шкіл за Першої світової

У перші роки в училищі викладали такі предмети: німецьку та французьку мови, арифметику, танці, малювання, письмо, географію, співи, Закон Божий (викладали православний та римо-католицький священники), рукоділля. Сама Анна Коленко викладала французьку і російську мови та була класною керівницею, суміщаючи директорські обов’язки.Варто згадати і про тісні зв’язки з Луцької чоловічою прогімназією. Обидва заклади мали деяких спільних викладачів. Проводили спільні конференції, де обговорювали різні питання освітнього процесу в обох закладах. Директор прогімназії був наставником жіночого училища, хоча це була більше формальна посада. В обох закладах проводили спільні музично-літературно-вокальні вечори. Так, 16 лютого 1900 року такий відбувся у чоловічій прогімназії, а 17 лютого – в училищі. Діти обох закладів відвідали два вечори.

Анна Миколаївна Коленко за дуже короткий час змогла скерувати свою енергію на розвиток училища. Вже у 1902 році воно перетворилося на прогімназію. А в вересні 1903-го – на повноцінну жіночу гімназію.

Будівля гімназії

В одному з листів жінка зазначила, що її училище розташоване в будинку Кронштейна. Але якому будинку? Відповідь на це маємо із діяльності зовсім не пов’язаного з освітою чоловіка в Луцьку тих часів. Самуїл Бонк був власником видавництва, друкарні та книгарні.

Бонк виготовляв книжки, афіші, оголошення, бланки тощо. Він був одним із перших, хто почав випускати у Луцьку листівки з виглядом міста. Вироби його друкарні не відзначалися якісним друком, деталізацію мали погану навіть на той час, але все ж вони є цінними екземплярами в альбомах будь-якого колекціонера. Одна з поштових листівок, датована 1902 роком, підписана як «Жіноча гімназія». На ній зображений дерев’яний двоповерховий будинок. У той час Анна Коленко пише про розташування свого закладу в будинку Кронштейна на вулиці Староковельській.Староковельською вулицею в той час називалася нинішня Винниченка. Тут і справді було багато земель Кронштейнів. Будинок з училищем стояв або на місці нинішньої обласної прокуратури, або десь поряд.

Училище, за словами власниці, розташовувалося на другому поверсі будинку. Приміщення задовольняло її. Вікна добре освітлювали класи, стелі були високими, територія впорядкована, розташування неподалік прогімназії було зручним для батьків, чиї діти навчалися в обидвох закладах, і вчителів, які суміщали викладання предметів там і там.

Кілька слів і про самих Кронштейнів. Це була заможна родина, яка вела бізнес у Луцьку з 1860-х років. Родина складалася із батьків Йосифа та Рахілі, які мали шістьох дітей: синів Марка, Беньяміна-Герша, Абрама-Якова, Іллю, Давида-Фелікса та дочку Гуту-Есфір. Луцькі справи батьків продовжили дочка та Ілля з Марком, які заводили власні сім’ї, діти яких також продовжували бізнес. Тож родина Кронштейнів була велика і мала у власності багато ресурсів (будинки, землі, гроші, підриємства). Ближче до кінця ХІХ століття Кронштейни були найзаможнішим кланом. Найбільша їхня територія простягалася на північ від сучасного Театрального майдану – вздовж нинішньої вулиці Винниченка. Саме тут другий поверх одного з будинків було віддано (здано в оренду?) для училища Коленко.Проте гімназія розвивалася, і в приміщенні ставало тісно. Власниця клопоталася перед міською владою про виділення землі на Парадному майдані (тепер Театральний) площею 600 сажнів, тобто 27 соток у прийнятій сьогодні системі. Проєкт будівлі вона вже мала і дуже хотіла, щоб у 1907 році вже проводили внутрішні роботи в новенькому приміщенні гімназії, адже саме тоді закінчувався договір на використання старої будівлі.

Чи змогла Анна Коленко заробити кошти на новий будиноу із діяльності гімназії, чи це були приватні, чи залучені кошти, невідомо. Хто був архітектор – також невідомо. Але на поштових листівках другої половини 1900-х років ми вже бачимо нове збудоване приміщення гімназії.Розташовувалося воно не на Парадному майдані, як хотіла власниця, а дещо далі. Враховуючи, що тут були землі Кронштейнів, найімовірінше, вони взяли якусь участь в будівництві гімназії. Виділили, продали просто ділянку чи профінансували будівництво?

У 1908 році початкова освіта в Російській імперії стала обов’язковою, ситуація в Луцьку з навчальними закладами мала такий вигляд: одне дворічне (двокласне) жіноче училище, двокласне чоловіче училище, дві однорічні парафіяльні школи та дві гімназії: чоловіча та жіноча. Обговорювали питання ремісничої школи та жіночих курсів домогосподарства, але до реалізації так і не дійшло.

Через брак навчальних закладів перед війною в Луцьку приблизно 40% дітей не навчалися. Училища та гімназії влаштовували конкурси для прийому учнів. Щоб заповнити прогалину, треба було відкрити три училища загалом на 500 осіб та окреме єврейське училище з ремісничим відділом на 200 учнів.Серед усіх закладів жіноча гімназія Коленко була однією з головних у Луцьку. Перед Першою світовою війною тут навчалося до 300 учениць, 8% із яких – безплатно. Продовжилася історія гімназії і після доленосних подій.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---