«З дитинства мріяв грати за основу «Волині», - центрбек Роман Никитюк

Незважаючи на молодий вік, Романа Никитюка напівжартома можна називати «ветераном» футбольного клубу «Волинь». Він захищав кольори рідної команди ще у юнацьких змаганнях і тепер його мрія здійснилася – він основний центрбек «хрестоносців».

Бійцівські якості захисника і його безкомпромісність на футбольному полі не залишаються непоміченими. Роман є одним з улюбленців місцевих вболівальників. Розмовляв із центральним захисником «Волині» про життя на футбольному полі і поза ним Андрій Мошкун, повідомляє клубна прес-служба лучан.

У 11-му турі ти забив головою у ворота «Миколаєва». Вважаєш гру на «другому поверсі» своєю сильною стороною?

- Не знаю. (сміється) Центральний захисник має добре грати головою. Тренери на цьому акцентують багато уваги, щоб ми вигравали верхові м’ячі. Багато це тренуємо. Та і ріст дозволяє грати головою. Тому це певно один з козирів моїх.

Основна робота оборонця все ж захищатися. Хоча у сучасному футболі захисники не цураються іти вперед, часто підключаються на стандарти і забивають. Наскільки для тебе важливим є забиті м’ячі?

- Напевно важливіше, щоб команда виграла і ми зіграли на нуль. А хто заб’є переможний м’яч, чи захисник, чи нападник – немає різниці. Добре, коли вдається забити. Буває, що не іде гра в нападників і на допомогу приходять захисники. От у нас зараз Шаповал багато забиває. Так що не проблема. Головне – перемогти.

Рахуєш свої м’ячі?

- Це перший гол в основному складі проти «Миколаєва». Забивав за дубль, в U-19.

Ти зізнався, що вважаєш гру головою своїм козирем. Які б ти ще назвав свої сильні якості і над чим тобі ще потрібно працювати?

- Для захисника напевно найважливіше відбір м’яча. Саме такі захисники цінуються. Ті, що виграють єдиноборства, забирають м’ячі в нападників. Це найголовніше. Над цим постійно працюємо і тренери нам багато щодо цього говорять. Окремих тренувань для захисників немає. Є тактичні речі: переміщення, як правильно розташовуватися при обороні. Найбільше над цим працюю.

Під час інтерв’ю Віталій Неділько розповідав, що йому декілька матчів доводилось грати на позиції нападника. На яких позиціях, крім центрального оборонця, доводилось грати тобі?

- Мене Віталій Володимирович теж нападником ставив. Були моменти, що програвали чи грали в нічию. Казав, щоб я пресингував, боровся, робив все, що міг, щоб команда вигравала. Грав і правого захисника, і опорником ставили часто. Грав напевно на всіх позиціях, крім лівого і правого атакуючого півзахисника.

Де грати найкомфортніше?

- На позиції центрального захисника.

Більше любиш захищатися позиційно чи персонально?

- У нас завдань персонально грати немає. Персонально граємо тільки при стандартних положеннях. Нам кажуть з ким варто зіграти. Хто небезпечно може зіграти з команди суперника. Завжди граємо в лінію. Персональних завдань немає.

Все ж ситуативно доводиться грати проти різних нападників. Проти кого було захищатися найважче?

- Ой, навіть і не знаю…

Може проти когось з одноклубників під час «двохсторонок»?

- У нас Ерік Бікфалві дуже сильно грав. Проти нього було важко грати. Проти Матея теж. Маленький, прудконогий. Мені проти менших за зростом важче грати, бо вони менші і швидші. У Прем’єр-Лізі проти Адріано було важко. Напевно і все.

Більшість футболістів «Волині» вихованці луцького і волинського футболу. В тому числі і ти. Наскільки важливо для тебе як для лучанина грати перед власними вболівальниками в рідному місті?

- Дуже важливо. З дитинства була мрія грати за основу «Волині». Для цього і пішов у футбол. Мріяв грати на «Авангарді». Вдома приємно грати, бо є багато знайомих і друзів, які приходять на матчі. Не хочеться їх підвести, бо ж знаю, що вони переживають. Так само хочеться зіграти добре, щоб в місті нічого поганого не говорили. У нас місто невеличке, всі один одного знають. Тож вдома завжди приємно грати. Думаю, що кожен молодий гравець у Луцьку, який тільки починає займатися футболом, хоче грати за «Волинь» і щоб вона процвітала.

Мені розповіли, що ти полюбляєш у вільний час читати книги. Чим ще займаєшся на дозвіллі?

- По-різному, на що вистачає часу. Люблю піти на прем’єру нового фільму. Часто відвідую кінотеатр. Проводжу час з сім’єю, з дівчиною. Стараюся відволіктися від сірих буднів. Ще люблю пограти у великий теніс з друзями. Не так часто виходить, але граємо.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---