Зниклі садиби вулиці Мялковського у Луцьку

Після Першої світової війни в Луцьку сформувався окремий квартал, де зводили елітну нерухомість для інтелігенції.

Це були приватні вілли, які потопали у фруктових садах і зелені, а часто ще й з довгими лугами, які тягнулися від будинків дуже далеко. Будували їх здебільшого лікарі, інженери та успішні підприємці.

Переважно йдеться про будівлі з романтичними рисами, з певними античними фантазіями, вираженими в наявності широких балюстрад, колон, з заграванням до архітектури попередніх епох, натяками на форми й образи народного будівництва. Все це давало еклектичні вілли, що своїм виглядом видавали певну ґлорію життя, якою насолоджувалися за їхніми стінами.

Головним районом концентрації вілл була ділянка довкола тоді вже закритого єврейського цвинтаря на місці нинішньої школи №1. Ділянка була спокійною, тут не було так багато міської метушні, водночас головна артерія міста – нинішня вулиця Лесі Українки – пролягала не так далеко.Теперішня вулиця Миколи Мялковського, яка виходить до цього району, дещо перейняла дух вілл, хоча характер її забудови радше свідчить про те, що вона формувалася як міська вулиця зі зблокованими комерційними і житловими будинками, які вже не претендували на якусь заміську віллову атмосферу. Це будівлі переважно збереглися. А не дійшли до нашого часу невеликі садиби, які ще будували як маєтки з рисами вілл і садами довкола.

Читати ще: Вулиця Мялковського: галерея міської інтелігенції та будинків 1930-х

У 1927 році був готовий проєкт садиби Яна Рогульського. Будинок одразу проєктували з флігелем, тобто окремим меншим будиночком для гостей, прислуги і господарських потреб. Дуже рідкісний приклад саме в міській забудові. Основний будинок мав симпатичний необароковий вхідний портал. Дім не зберігся до нашого часу. Він був одразу наступним за відомим будинком із левом, який на вулиці Мялковського зберігся. Сам же Ян Рогульський був власником кав’ярні-молочарні Kolonja на центральній вулиці тодішнього Луцька Ягеллонській (тепер Лесі Українки).Трохи далі на ділянці край вулиці, яка тоді лиш формувалася, практично в той же час будували зовсім невелику садибу Емілії та Владислава Бернацьких. Проєкт будинку виконав архітектор Олексій Петров. На кресленні над ґанком бачимо дещо дивної конструкції башточку. Зрештою, міський уряд її не затвердив і проєкт довелося переробляти. Хай там як, садиба Бернацьких не збереглася до нашого часу.Поряд із Бернацькими розташовувалася ділянка Меєра Бака. Це купець, керівник Асоціації купців-євреїв Волині, керівник єврейської секції Волинського позичкового комітету. У 1927 році він збудував на своїй ділянці двоповерховий житловий будинок з робочим кабінетом. Дах покритий черепицею. Тісна забудова і ділянки довкола вже не дали можливості робити сад, території було небагато. Все ж, якби цей будинок зберігся, був би гарним доповненням до нинішньої вулиці як зразок тогочасних садиб заможного прошарку населення.Забудова і мешканці колишньої вулиці Жеромського (нині Мялковського), ба навіть цілого міського кварталу між сучасною вулицею Кривий Вал та Театральним майданом ще має багато цікавих сторінок, які будемо й надалі висвітлювати.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---