«Якщо серце кам’яне – воно вже б’ється у грудях фашиста», - священик

Рівно 71 рік минув з тих пір, як на теренах Волинської області відгриміли останні постріли Другої світової війни. Тож сьогодні, 21 липня, на честь річниці від Дня визволення Волині від фашистських загарбників, на Меморіальному комплексі «Вічна Слава» відбулася панахида та урочисте покладання квітів до пам’ятного знаку «Поранений солдат».

Вклонитися пам’яті загиблих та вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання прийшли представники влади, громадськості, ветерани та небайдужі лучани.

Після того, як зазвучала пісня-реквієм «Вічная пам'ять», настоятель храму Холмської ікони Божої Матері отець Микола Онищук виголосив промову:

«Ми з вами не повинні стати дійовими особами у грі диявола. Правда від Бога – вона чесна, спокійна і лагідна. І сьогодні слід нагадати про те, що відбувається у розрізі сьогоднішнього дня. Люди, які гинуть на фронті, вони гинуть за що? Невже за таблички на їх будинках чи за статус учасника бойових дій? Знову повторення? Хіба 50 років тому було не те ж саме? Запитайте того, хто прийшов з війни, що йому кажуть в маршрутці, колив він показує посвідчення? «Я за вас радий, добре, що до мене зайшли, більше зупинятись не буду». Фашизм – це не десь ззовні, це там і тут. Якщо кам’яне серце - воно вже б’ється у грудях фашиста. Сьогодні сумую зі всіма вами. Ми повинні пам’ятати про те, хто ми є. Здавалося б, так просто знати, хто ти є. А ти спитай у себе чесно: який принцип мого життя? Господи, а чого ти хочеш від мене? Якщо ми будемо ставити таке питання перед собою, фашизм нам не страшний. Треба перестати лікувати симптоми, треба лікувати причину», - каже священик.Опісля присутні поклали квіти та вінки до пам’ятника Пораненому солдату. Завершилися урочистості виконанням Гімну України.Варто додати, що уже більше семи десятків років відділяють волинян від Другої світової війни, але не згасає вічний вогонь на могилі невідомого солдата. Не вмирає пам'ять нащадків про вічний подвиг синів і доньок землі волинської, які гинули в ім’я свободи.

Тож, щороку лучани у скорботі схиляють голови перед тими, хто, не шкодуючи власного життя, виборював мирне небо над головою. Світла пам'ять дідів змушує й тепер патріотів захищати Українську державу.

Згідно із історичними фактами, 177 днів йшла запекла боротьба за визволення області від фашистських загарбників. За той час Волинь зазнала невимовного горя: 25 тисяч убитих, десятки тисяч поранених, більш ніж три сотні спалених сіл — все це сумна статистика 1944 року.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---