Юна лучанка може одужати завдяки Вам

Вікторія Парфенюк потребує лікування в Ізраїлі. За своє коротке життя дівчина стала борцем і не збирається відступати у боротьбі з хворобами. Єдине, чого не вистачає лучанці – так це підтримки, адже українські лікарі безсилі їй допомогти, а на обстеження та лікування в ізраїльській клініці немає коштів, - пише Волинь-нова.
Мамина гордість
«Усю зиму й весну донька провела у стаціонарі столичної лікарні «Охматдит». Щомісяця на ліки йшло понад 8 тисяч гривень, але стабілізувати її стан не вдалося. Хвороба спричинила дуже важкі ускладнення: відмовляють нирки, розвинулася тахікардія, тромбується кров. Величезні дози гормонів, непосильні для дитячого організму, додавали зайвої ваги, а не здоров’я. Дійшло до того, що тіло донечки стало наче порізане, шкіра тріскає по–живому. І на випускний їхати Віка боялася, бо на сцену гімназії №4 піднятися їй було не під силу. Але директор гімназії, і вчителі, й однокласники, як завжди, оточили доньку теплом і турботою», — розповідає мама дівчини Тетяна Парфенюк.
За інших обставин їй би тільки гордитися і радіти: єдина і довгождана дитина — розумниця, красуня, гарної вдачі, обдарована талантами, працелюбністю й наполегливістю в навчанні. Середній бал атестата Вікторії — 10,6. І це при тому, що підручники вдавалося розгортати у перервах між лікувальними процедурами, нападами болю, загостренням хвороб.
Діагноз
Їх у Вікторії — цілий букет: системний червоний вовчак (СЧВ), тромбофлебіт, люпус–нефрит, гіпоталамічний синдром, антифосфоліпідний синдром. Системне захворювання сполучної тканини, яке розвивається переважно у представниць прекрасної статі на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, проявляється неконтрольованим продукуванням антитіл до власних клітин, розвитком автоімунного й імунокомплексного хронічного запалення. Наслідком його є ушкодження шкіри, опорно–рухового апарату, внутрішніх органів.
Дорогі ліки не допомогли одужати
Лікарі з тривогою констатують, що в останнє десятиліття захворюваність на червоний вовчак, недугу, яка раніше була рідкісною, зростає. Хвороба молодшає. Наприклад, Вікторію вона спіткала у чотирнадцять. Досвідом діагностування й лікування системного червоного вовчака та його ускладнень наша медицина похвалитися не може. За три роки безперервних митарств юної лучанки у столичних лікувальних закладах ремісії досягти не вдалося, хвороба прогресує. Державних програм підтримки таких пацієнтів не існує. Ні в обласному управлінні охорони здоров’я, ні в міністерстві згорьована мати нічого втішного не почула, відповідь одна: немає коштів.

«Головний дитячий нефролог Міністерства охорони здоров’я професор Іванов торік призначив нам дуже дорогий препарат — цитостатик «Міфортик», на який щомісяця йшло по 4800 гривень. З допомогою добрих, милосердних людей вдалося закупити ці ліки у Швейцарії, бо в Україні вони з’явилися тільки у січні. Приймала Віка й інші дуже дорогі ліки. Гроші на них перераховували не тільки жителі Луцька. Розповідь про нашу біду сколихнула багато сердець. До кінця днів молитимусь за всіх, хто простягнув нам руку допомоги. Але, на жаль, порадувати результатами лікування не можемо», — витирає сльози Тетяна Іванівна.
Надія на Ізраїль
Розповідає, що удвох із донькою проштудіювали в Інтернеті всі медичні статті про системний червоний вовчак та його ускладнення. Виходили на європейські клініки, надсилали електронною поштою історію хвороби Вікторії, виписки, запитували, чи є надія на порятунок. У відповідь надходили пропозиції пройти у них повне діагностичне обстеження (вартість сягала 20 тисяч доларів і більше), на основі якого й буде рекомендовано лікування.
Докладнішого листа отримали з ізраїльської клініки «Іхілов»: «Надіслані Вами документи проаналізував доктор Кауфман, провідний ревматолог клініки. На його думку, випадок дуже складний — важка форма СЧВ, необхідна очна консультація. Видається, що лікування вимагає коректування, доза гормональних препаратів перевищує допустимі норми, але стан надто серйозний, щоб про лікування говорити заочно. У будь–якому разі метипред 750 мг кожні два тижні (якщо це не помилка у вашому листі) — доза величезна, і в нас не застосовують його на постійній основі…».
«Ні, я не помилилася. Дочці призначали ще й вищі дози гормонального препарату. І ми, навіть не будучи лікарями, не помічаючи жодних змін на краще, а, навпаки, бачачи погіршення, сумнівалися в правильності лікування. Тепер Віка не хоче їхати до Києва, не вірить, що там їй допоможуть», — гірко зітхає Тетяна Іванівна, бухгалтер за фахом, яку біда змусила впритул «познайомитися» з медициною.
Ізраїльський лікар надіслав рекомендований план діагностичного обстеження, зокрема й біопсію нирки. Результатам досліджень, проведених в Україні, очевидно, не дуже довіряють. Вартість діагностики, не включаючи витрат на переліт, проживання, до 15 тисяч доларів. Курс лікування в Ізраїлі коштуватиме приблизно 30 тисяч доларів.
«Навіть якщо продамо останнє, що маємо, — квартиру, навряд чи вистачить грошей. Але й дивитися, як донечка, така юна і беззахисна, згасає на очах, нема сили. Молимося, просимо в Бога порятунку. Не втрачаємо віри і в людське милосердя. Тож знову прошу: допоможіть зберегти життя моєї єдиної дитини.», — благає жінка, яка виховує доньку одна і надіється тільки на Бога та на добрих людей.

Номер пенсійної картки 6762 4682 0384 9223 у ПриватБанку м. Луцьк, МФО 303440, одержувач Парфенюк Тетяна Іванівна, код 2318213881.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---