Незрячий масажист-переселенець допомагає лікувати волинян
32-річний Данило Саламатін з Первомайська пережив п'ять операцій, бомбардування в рідному місті, але продовжує допомагати людям. Про це повідомляє КП в Україні.
Вижив завдяки мамі і молитвам
Біля масажного кабінету в навчально-методичному центрі профспілок Луцька - невелика черга. До незрячого масажиста люди поспішають з усієї округи. Їх захоплюють не тільки вмілі руки майстра, але і його боротьба за власне життя.
«Думаю, у Бога свої плани на мене», - посміхається масажист.
Одного разу цілком здоровий і міцний 18-річний Данило раптом відчув себе погано, порушилася координація тіла. Лікування результату не принесло. Медики відмахувалися від хлопця, мовляв, здоровий. А через рік після ретельних оглядів Данилу поставили діагноз «гідроцефалія» (водянка головного мозку).
«Ніхто з лікарів не давав позитивних прогнозів. Через декілька років я пережив п'ять операцій, кому, втрату пам'яті і зору. Були моменти, коли думав покінчити з собою, адже люди навколо мене, з таким же діагнозом, вмирали в страшних муках. Вижив завдяки підтримці мами і щоденних молитв ...», - розповів Данило Саламатін.
Після п'ятої операції Данило потихеньку вчився жити заново. Незважаючи на сліпоту, хотів жити повноцінним життям, брав у руки палицю і виходив на вулицю. Спочатку важко було орієнтуватися в просторі, одного разу навіть впав у відкритий люк, потім його збив автомобіль. Проте Данило не залишав спроби і з кожним виходом з дому відчував себе впевненіше.
З часом одружився, в молодій сім'ї народилися дві доньки, яким зараз 10 і 5 років. Данило багато вчився. У Хмельницькому отримав професію викладача християнської етики. У Київському центрі професійної реабілітації інвалідів закінчив курси соціального працівника. Потім - курси молодшого медпрацівника в столичному інституті підготовки кадрів. А в 2013 році в Євпаторії навчався на майстра художніх виробів з кераміки. Правда, не закінчив - за два місяці до випуску почалися події в Криму. Довелося повертатися додому.
«Ми покидали рідне місто під запах хліба»
У рідному Первомайську на Луганщині Данило працював в реабілітаційному центрі для алко- та наркозалежних.
«Було багато планів, але все перекреслили бойові дії. У місті вибухали бомби, вмирали люди. Убитих ховали на кожному вільному клаптику землі: на дитячих майданчиках, у дворах, в парках. Свою вчительку я допоміг поховати у дворі нашого будинку під абрикосом. Але найстрашніше - бомбардування. Люди ховалися в підвалах і там буквально сходили з розуму: хто пив, хто співав, а хто голосно-голосно розмовляв, щоб хоч якось заглушити звуки вибухів. Я цього винести не міг, тому на свій страх і ризик залишався в квартирі і молився. Дружина з доньками ще раніше поїхала до своїх рідних у Вінницьку область. У серпні ми з мамою також вирішили, що пора їхати», - згадує чоловік.
Данило умовив місцевого водія, який якраз привіз в місто хліб, вивезти їх з Первомайська. Шофер погодився, але вільне місце для пасажирів знайшлося тільки в кузові автомобіля.
«Там, затиснуті між стелажів, ми покидали рідне місто під запах хліба», - зітхає Данило.
Хлібовоз безперешкодно довіз переселенців до Алчевська, потім вони переїхали в Бердянськ, а вже звідти вирушили на Волинь, до близької подруги Данила, 47-річної Жанни Борщ, яка давно вмовляла його виїхати із зони АТО.
«А ще Жанна вже декілька років своїми силами будує будинок без бар'єрів для інвалідів, їй потрібна допомога.
Як тільки випадає вільний час, відразу ж їду допомагати на будівництві. Вона мої очі, а я її ноги і руки (Жанна прикута до візка. - Авт.). У Луцьку ми живемо з мамою в одному з місцевих реабілітаційних центрів. Я пройшов курс навчання при обласній лікарні і отримав сертифікат на право займатися лікувально-профілактичним масажем», - говорить Данило.
Незважаючи на всі пережиті прикрості, Данило впевнений, що все у нього буде добре. Мріє, щоб закінчилися бойові дії на сході. Але повертатися в Первомайськ не планує, збирається на вже рідній Волині й далі допомагати людям.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Вижив завдяки мамі і молитвам
Біля масажного кабінету в навчально-методичному центрі профспілок Луцька - невелика черга. До незрячого масажиста люди поспішають з усієї округи. Їх захоплюють не тільки вмілі руки майстра, але і його боротьба за власне життя.
«Думаю, у Бога свої плани на мене», - посміхається масажист.
Одного разу цілком здоровий і міцний 18-річний Данило раптом відчув себе погано, порушилася координація тіла. Лікування результату не принесло. Медики відмахувалися від хлопця, мовляв, здоровий. А через рік після ретельних оглядів Данилу поставили діагноз «гідроцефалія» (водянка головного мозку).
«Ніхто з лікарів не давав позитивних прогнозів. Через декілька років я пережив п'ять операцій, кому, втрату пам'яті і зору. Були моменти, коли думав покінчити з собою, адже люди навколо мене, з таким же діагнозом, вмирали в страшних муках. Вижив завдяки підтримці мами і щоденних молитв ...», - розповів Данило Саламатін.
Після п'ятої операції Данило потихеньку вчився жити заново. Незважаючи на сліпоту, хотів жити повноцінним життям, брав у руки палицю і виходив на вулицю. Спочатку важко було орієнтуватися в просторі, одного разу навіть впав у відкритий люк, потім його збив автомобіль. Проте Данило не залишав спроби і з кожним виходом з дому відчував себе впевненіше.
З часом одружився, в молодій сім'ї народилися дві доньки, яким зараз 10 і 5 років. Данило багато вчився. У Хмельницькому отримав професію викладача християнської етики. У Київському центрі професійної реабілітації інвалідів закінчив курси соціального працівника. Потім - курси молодшого медпрацівника в столичному інституті підготовки кадрів. А в 2013 році в Євпаторії навчався на майстра художніх виробів з кераміки. Правда, не закінчив - за два місяці до випуску почалися події в Криму. Довелося повертатися додому.
«Ми покидали рідне місто під запах хліба»
У рідному Первомайську на Луганщині Данило працював в реабілітаційному центрі для алко- та наркозалежних.
«Було багато планів, але все перекреслили бойові дії. У місті вибухали бомби, вмирали люди. Убитих ховали на кожному вільному клаптику землі: на дитячих майданчиках, у дворах, в парках. Свою вчительку я допоміг поховати у дворі нашого будинку під абрикосом. Але найстрашніше - бомбардування. Люди ховалися в підвалах і там буквально сходили з розуму: хто пив, хто співав, а хто голосно-голосно розмовляв, щоб хоч якось заглушити звуки вибухів. Я цього винести не міг, тому на свій страх і ризик залишався в квартирі і молився. Дружина з доньками ще раніше поїхала до своїх рідних у Вінницьку область. У серпні ми з мамою також вирішили, що пора їхати», - згадує чоловік.
Данило умовив місцевого водія, який якраз привіз в місто хліб, вивезти їх з Первомайська. Шофер погодився, але вільне місце для пасажирів знайшлося тільки в кузові автомобіля.
«Там, затиснуті між стелажів, ми покидали рідне місто під запах хліба», - зітхає Данило.
Хлібовоз безперешкодно довіз переселенців до Алчевська, потім вони переїхали в Бердянськ, а вже звідти вирушили на Волинь, до близької подруги Данила, 47-річної Жанни Борщ, яка давно вмовляла його виїхати із зони АТО.
«А ще Жанна вже декілька років своїми силами будує будинок без бар'єрів для інвалідів, їй потрібна допомога.
Як тільки випадає вільний час, відразу ж їду допомагати на будівництві. Вона мої очі, а я її ноги і руки (Жанна прикута до візка. - Авт.). У Луцьку ми живемо з мамою в одному з місцевих реабілітаційних центрів. Я пройшов курс навчання при обласній лікарні і отримав сертифікат на право займатися лікувально-профілактичним масажем», - говорить Данило.
Незважаючи на всі пережиті прикрості, Данило впевнений, що все у нього буде добре. Мріє, щоб закінчилися бойові дії на сході. Але повертатися в Первомайськ не планує, збирається на вже рідній Волині й далі допомагати людям.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Змагалися попри тривожний ранок і відсутність світла: у Луцьку провели чемпіонат міста зі стрільби з лука. Фото
Сьогодні 19:25
Сьогодні 19:25
«Треба до церкви йти»: БК «Старий Луцьк» на останній хвилині драматично втратив перемогу
Сьогодні 18:29
Сьогодні 18:29
Вже тричі за рік штрафували: яке покарання призначили у Луцьку водію, який їздить п’яним і без прав
Сьогодні 18:01
Сьогодні 18:01
У Підгайцівській громаді запрацювала Майстерня Святого Миколая в стилі Різдвяного Гоґвортсу
Сьогодні 17:33
Сьогодні 17:33
Світло, яке тримають діти: «Укрпошта» відкрила Різдвяну резиденцію та презентувала марку «Світло Миколая»
Сьогодні 15:41
Сьогодні 15:41
ЗСУ поцілили по Рязанському НПЗ та меткомбінату в Алчевську
Сьогодні 15:13
Сьогодні 15:13
