Повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну: історія прикордонника з Волині на псевдо Дальнобой

Коли Дмитру Божку було лише 23 роки, він залишив роботу в Нідерландах і повернувся в Україну, щоб боронити її. Нині військовослужбовцю Волинського прикордонного загону з позивним Дальнобой – 27. За цей час він пройшов уже три ротації до зони бойових дій у складі прикордонної комендатури швидкого реагування.

Про це повідомили в Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України.

Родом воїн із села Зарудчі Любешівської громади, що межує з Білоруссю. Втім стати прикордонником він ніколи не планував. Після закінчення місцевої школи Дмитро здобув фах механіка у Любешівському технічному фаховому коледжі, однак за спеціальністю не працював. Натомість поїхав на будівництво до Польщі, а згодом вирішив сісти за кермо вантажівки. Вивчився на водія, отримав необхідні категорії та почав здійснювати міжнародні перевезення Європою. Саме в столиці Нідерландів – Амстердамі – його й застала звістка про повномасштабне вторгнення.«Я кілька тижнів не міг нормально працювати. Весь час думав про наших людей, які кинулися боронити державу, – згадує Дмитро. – Розумів, що в мене все є, а в Україні багато хто потребує допомоги. Тому вирішив повернутися».

Читати ще: Від піхотинця до оператора дронів: бойовий шлях прикордонника з Волині

Після повернення хлопець побачив оголошення про набір до Волинського прикордонного загону й звернувся до відділу рекрутингу. Там йому розповіли про особливості служби та пояснили, які документи потрібно підготувати. Уже за кілька днів Дмитро приєднався до бойового підрозділу, який саме формували.Після кількох місяців підготовки прикордонна комендатура швидкого реагування вирушила у першу ротацію на лінію бойового зіткнення під Авдіївку, що на Донеччині. Дмитро служив водієм тилового забезпечення, а побратими дали йому псевдо Дальнобой.

За його словами, під час першої ротації було і страшно, і цікаво. Він доставляв на позиції особовий склад, боєкомплект, воду та продовольство.Після чотиримісячної ротації підрозділ повернувся на відновлення на Волинь, а згодом знову вирушив на схід. Під час оборони Авдіївки військовослужбовець уже виконував завдання з евакуації.

«Доводилося підбирати хлопців, які виходили з Авдіївки. Незалежно від того, чи це були прикордонники, чи військовослужбовці суміжних підрозділів, усіх намагався забрати та евакуювати, – розповідає Дмитро. – Головне було не заблукати і не потрапити під ворожий обстріл».Згодом Дмитро разом із підрозділом продовжив службу поблизу Новомихайлівки на Донеччині. Там, за його словами, вже не було можливості під'їхати безпосередньо до позицій, тож доводилося разом із побратимами пішки доставляти воду, боєкомплект та інше необхідне спорядження.

Читати ще: «Досить думати – час діяти»: історія прикордонника з Волині на псевдо Циган

Найдовша, третя, ротація проходила на Харківщині – на кордоні з РФ. Там він також виконував обов'язки водія. Саме тоді, каже Дмитро, почав по-справжньому цінувати час і моменти, які вже ніколи не повторяться.

На його думку, для військового водія найважливіше – бути спритним, уважним і швидко реагувати на зміну обстановки.Після трьох ротацій на сході Дальнобой майже рік служив у тилу неподалік рідної домівки. Проте згодом знову добровільно перевівся до бойового підрозділу.

У найближчих планах Дмитра – відвідати Одесу. А найбільша мрія залишається незмінною: щоб закінчилася війна, збудувати власний будинок, створити сім'ю та мати стабільну роботу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---