«Росіяни майже оточили позиції і починали закидати нас гранатами»: прикордонник Волинського загону про бої на Куп’янському напрямку

23-річний Сергій Герасимчук із Рівненщини три роки служить в прикордонній службі. Разом з комендатурою швидкого реагування Волинського загону двічі був у зоні бойових дій. Воював на Харківщині. За цей час довелося і ближній бій приймати, і дрони збивати, і втрачати побратимів.

Суспільному прикордонник розповів, чому РЕБ називають невидимим щитом, як отримав другий день народження на позиції і про що мріє тепер.

Сергій Герасимчук з 18 років служить. Каже, що під час першої ротації одразу був старшим на позиції. Провів там три місяці, живучи в бліндажі. Тоді довелось й прийняти перший ближній бій.

«Чатовий помітив росіян, вони майже оточили позиції і починали закидати нас гранатами. Ми прийняли бій, почали відстрілюватися, дякуючи дронам, допомогли нам. Ми почали виходити, дали відсіч. Не допустив, щоб якийсь був у мене трьохсотий, поранений. Всі вийшли цілі, здорові», – каже прикордонник.Читати ще: «Почув, що наді мною завис дрон»: прикордонник Волинського загону продовжує службу з осколком у нозі

На позиції не завжди вдавалося доставити провізію, щоб попити – збирали дощову воду, постійно тривали обстріли. Життя змінилось 10 жовтня, коли вдалось вибратися живим з позицій, каже Сергій Герасимчук. Цю дату вважає своїм другим днем народженням, бо можливості вибратися з бліндажа не було, а його постійно закидали гранатами.

«Я вже сидів в кутку, думав, що не доживу три дні до 23 років. Був сумний такий. Хлопці кажуть: «Треба спробувати викотитись з бліндажа, бо якщо ми не викотимося, то буде все плачевно». І все, і так почали виходити», – розповідає Сергій.З його слів, день народження все ж таки вдалось відсвяткувати: хлопці дістали ковбасу, яку раніше сховали, та воду, що залишилась.

Як розповідає Сергій, російські військові йдуть в штурми групами. Спочатку одна, якщо її знищують українські військові, за ними одразу вирушає друга, потім третя. І так далі, без перестанку.

«Вони йдуть по своїх трупах, по своїх друзях. Не знаю, як вони так можуть... Їх це не зупиняє. Серед моїх побратимів загинув з мого відділення старший солдат Півчук, йому осколок попав в легені. Ми надали першу медичну допомогу, донесли його до еваку, він в лікарні помер. Така трагедія сталася у нас. Ми перенесли її дуже тяжко», – розповідає військовослужбовець.

Читати ще: У 19 років пішов добровольцем у військо: волинянин про службу і поранення

Спочатку Сергій з позивним Гриб був піхотинцем. Після того, як вийшов з позиції, його перекинули на РЕБ «Дамб», який глушить дрони, щоб вони не летіли в зону, куди їм потрібно.

«Моя робота була не дуже складна. Потрібно було, щоб хлопці сиділи собі спокійно, ні за що не переживали і знали, що під ним є великий купол. Називають РЕБ невидимим щитом, тому що його ніхто його не бачить, але він дуже сильно допомагає», – розповідає Сергій.

З його слів, цей РЕБ українського виробництва. Якщо виставити його чим найвище, то він буде покривати площу до 10 км. Якщо на низині – то він може діяти на 3 км. Прикордоннику довелось захищати РЕБами дорогу від російських обстрілів.

«Він діє проти FPV-дрона і проти «мавіків». Все, воно все глушить, крім тільки одного дрона. Це FPV-дрон, який йде на опті. Коли їде автівка і там є люди, то завжди на машинах РЕБ, який подавляє дрони. Ми працюємо здалека, глушимо», – розповідає Сергій.

Доводилось Сергію й неодноразово збивати дрони.

«Я більшість знищував дрони, як-от «ждуни», там ще щось отаке збивав. Пробували збивати антидроновою пушкою. Теж ефективно, теж допомагає. Збивали мавіки, fpv-ішки. Я їх не рахував», – говорить прикордонник.

Найбільше боєць мріє про закінчення війни, повернення додому. Каже, що хоче одружитися, побудувати будинок і жити в мирній країні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---