Американка закликала лучан долучатися до політичного життя

На прикладі політичних партій країн розвиненої демократії експерт зі США пояснила лучанам, як залучати до активної участі у політичному житті країни громадян.

Про це йшлося під час дискусії «Як люди змінять країну», що відбулася 24 липня у Луцьку.

До участі у заході запросили директора Національного Демократичного Інституту (США) в Україні Кетрін Сісел. Вона розповіла про те, що інститут заснували у 1983 році, відтоді його представники працювали у 130 країнах та дослідили чимало шляхів залучення громадян до політичного життя. В Україні інститут працює понад 20 років. Одним із основних його напрямків роботи є зміцнення політичних партій для того, щоб вони відображали інтереси громадян. Американці також працюють із громадськими організаціями, що впливають на розвиток країни.

ЯК ПОБУДУВАТИ ПОЛІТИЧНУ ПЛАТФОРМУ

Кетрін Сісел зазначила, що політичні партії базують свої платформи на цінностях, що об’єднують людей, або на проблемних питаннях, що можуть роз’єднувати. Отже, візія політичної партії, зазвичай – цінності. Платформа партії повинна відповідати на питання, чому громадяни повинні підтримати саме цю політичну силу під час виборів. Експерт навела декілька міжнародних прикладів. Так, Демократична партія США розробляє візію політичної платформи поступово. Національна візія будується на базі 50 різних візій кожного зі штатів. Ці структури відкривають двері для залучення нових людей та врахування їхніх поглядів.

Зокрема, у її рідному місті виборці партії збираються напередодні виборчого року для того, щоб провести дискусію. Відбувається багато конвенцій та обговорень, фіналом яких є дводенна національна партійна конвенція, що займається розробкою цієї візії. Політична платформа партії розбивається у декількох напрямках, за кожним з яких створюється комітет.

У перший день конвенції кожен член партії має право виступити під час засідання будь-якого комітету. Також він може запропонувати певні зміни. У другий день конвенції очільники кожного з профільних комітетів представляють усі пропозиції, подані напередодні. Відтак, відбувається голосування щодо політичної платформи, право голосу під час якого мають лише члени комітету. Це означає, що процес подання пропозицій відкритий для всіх членів партій, проте остаточне рішення ухвалюють партійні лідери. Щойно платформу сформують, її публікують на офіційному веб-сайті партії.



Іншим вдалим міжнародним прикладом для українських політичних партій Кетрін Сісел назвала розробку політичної візії Народної партії за свободу та демократію Нідерландів. Партія заснована у 1948 році як продовження декількох ліберальних рухів. Головним органом прийняття рішень є генеральна асамблея партії, під час засідань якої кожен член партії має право голосу.

Вони також використовують структуру комітетів для визначення платформи. Їхня робота полягає у дослідженні та формуванні напрямків розвитку політичної платформи, але остаточне рішення належить генеральній асамблеї. У 2004 році під час великого засідання партії розробили цілком нову ліберальну візію. Цього разу створили спеціальну комісію, що залучила партійних лідерів та членів партії для визначення ключових цінностей.

Для того, щоб бути обраними, потрібно спілкуватися із громадянами. Тому експерт наголосила, що дуже важливо використовувати можливості нових медіа, соціальних мереж для роботи партій. Так, під час парламентських виборів 2010 року у Великобританії, ліберальні демократи створили два веб-сайти – один для того, щоб кожен громадянин міг висловити думку про певні пункти партійної платформи та захищений сайт лише для членів партії.

ВИЗНАЧЕННЯ ЄДИНОГО КАНДИДАТА ВІД ПАРТІЇ: ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН

Насамкінець, Кетрін Сісел розповіла про поширену в США процедуру визначення претендентів у кандидати (праймеріз). З її слів, деякі штати мають відкриті праймеріз, під час яких проголосувати може кожен громадянин, незалежно від партійної приналежності. Інші штати мають закриті праймеріз – наприклад, лише особи, зареєстровані як виборці Демократичної партії, можуть голосувати за її кандидатів під час праймеріз.

Частина штатів взагалі не має праймеріз – там організовують зібрання. Спостерігачі зауважують, що відвідання таких заходів вимагає більше часу та енергії, ніж голосування під час праймеріз. Система зібрань залучає менше людей, проте вони є більш свідомими. Таким чином, у США є опоненти та прихильники обох способів визначення кандидатів від партій.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---