Петро Саганюк: Я – господарник, і мене ця політика дістала вже!

Петро Саганюк опікується життям одного з найдревніших міст України – Володимира-Волинського з 1998 року. Каже, що більше на посаду міського голови не балотуватиметься.

Втім, охоче прокоментував у інтерв’ю «ВН» перебіг передвиборчої кампанії і, власне, виборів до Верховної Ради України у Володимирі-Волинському.

‒ Володимир-Волинський округ (№19) - єдиний на Волині, де по «мажоритарці» вибрали «свободівця». Це ‒ Євген Мельник...

‒ Мабуть, народ вже дістало це все, але вони голосували не тільки за Євгена Мельника чи за «Свободу». Вони своїм голосуванням висловили протест проти того життя, яке сьогодні є. Я за жодну партію не агітував, але я підтримував свого кандидата, який від нашого міста, – підприємець Сергій Ковальчук. Мене звинувачують, що програв вибори, бо Ковальчук – хто його чув? Я, скільки пам’ятаю, за моєї каденції жоден депутат не переймався проблемами міста. Ми кинуті – місто, міська рада – самі на себе. Ну, уявіть, якщо немає депутата, який переймається проблемами округу і не допомагає. Бо всі говорять: «Депутат повинен закони писать!» А їх же хтось повинен виконувати. Я був у БЮТі і півтора року тому вийшов із цієї партії через Грицюка Анатолія Петровича (ну, можете не називати його імені). Я поміняв свої погляди, бо я єдиний голова міський був, який був у БЮТі. І була Юля Володимирівна. І мені ніхто за 4 роки гроша ломаного не привіз. Один був тільки Ляшко приїхав, ми поспілкувалися, і зараз перед виборами він поміг місту – мільйон. Ми дали на ремонт пологового відділення, лікарні, і в нас є аварійний будинок ‒ під знесення.
Я за 15 років міських грошей ні копійки не взяв, я знаю, що таке бюджетні гроші, й куди вони повинні йти.
‒ А для вас особисто як для міського голови, яким видався передвиборчий процес, голосування?

‒ Підкуп виборців. Це просто жах один! Є прізвища: хто брав, хто давав. Ті ‒ двісті, ті ‒ триста... Люди зробили висновок. Гречку давай їм ‒ не давай, а людям це надоїло. Я казав: «Люди, беріть гречку, беріть гроші, а голосуйте, за кого хочете!».

Ще я за стільки часу не пам’ятаю, щоб такі «грязні» були вибори. Не хочу називати прізвища, але я виступив і зробив заяву по одному кандидатові, який сам декларував: «Я буду самий чесний і самий порядний». І, повірте, мене зачепило за живе, коли я, перебуваючи у відпустці (взяв на декілька днів перед виборами), перебуваючи в одному з сіл району, їде переді мною джип, яка клеїть листівки на Честякова, на Мельника, на Ковальчука. Я перепиняю цю машину, кажу: «Хлопці, злазьте з дерев!» Вони злізли з дерев і ‒ хода. Повна машина цієї гадості! Я потім подивився, людино добра, ти ж декларувала сама! Так же ж не можна! Як воно не сталося, виграв Мельник, то виграв. Я був проти того, щоб пройшов Честяков, бо він чужий тут, нічого не зробив, хоча, проти нього нічого особисто не маю.

‒ А яким вам видається Євген Мельник?

Ми з Мельником зустрічалися. Я йому сказав, кого підтримую. Свою думку сказав. Чому я буду людині говорити неправду? Ми ж демократична держава. Якщо ми демократична держава, то як хтось виграв, а інший програв, то пожали руки і розбіглися, а якщо ми почнемо воювати, то ви бачите, до чого в державі ця боротьба доводить. Щодо Євгена, то я його добре знаю, бо він місцевий.

‒ Він буде ефективно працювати у ВР, на вашу думку?

‒ Якщо він задекларував, то, дай Боже, щоб так було. Ми готові до співпраці, чи був би Мельник чи будь-хто. Моя команда старається щось зробити, і я говорив, що я ‒ поза політикою. Я – господарник, мене ця політика достала!
Я вже не раз говорив, що більше на посаду міського голови балотуватися не буду, бо хочу щось зробити, і моя команда хоче, щоб всі вулиці були заасфальтовані, щоб всі вулиці були освітлені, щоб всі вулиці були благоустроєні, щоб люди мали роботу. Я хотів, щоб за цей час, скільки мені залишилося до виборів, показати, що я ‒ грамотний менеджер і можу управляти ситуацією. Але, якщо немає допомоги, то ти будь яким хочеш, а воно нічого не буде.
‒ А про яку допомогу ви, насамперед, попросили б у депутата, якого щойно обрали володимир-волинці?

‒ У нас є ряд проблем, які треба вирішувати. Те, що ми могли, те вирішили – довгобуди, наприклад, подобудовували. А от у нас є питання будівництва інфекційної лікарні – у нас інфекційна лікарня у пристосованому приміщенні (бувша гімназія) у центрі міста. Скажіть, де є в центрі міста інфекційна лікарня?
У нас чудова гімназія є. Але зміст є ‒ форми немає. Треба ще один корпус там, вкрай треба.
А от проблема з проблем – цукровий завод. Він не працює. Вже й сьогодні Горохівський не працює. А наш і той – це один власник. Він десятки мільйонів винен до пенсійного фонду, біля 5 мільйонів винен у місцевий бюджет. Якби був депутат, який би розв’язав мені проблему цукрового заводу, то ми б самі дали собі раду. Але куди я не звертався ‒ абсолютний нуль. Мені шкода буде, якщо цей завод піде «під різку». Це – тисяча робочих місць. Сьогодні меблева фабрика «Гербор Холдiнг» дає приблизно стільки ж робочих місць, і в нас би не було проблеми з робочими місцями.
Ніхто не знає, що, як завод отримав нового власника, ми отримали нову проблему. Чому? Бо селище цукрового заводу опалювалося від котельні заводу. Завод зупинився, і все зупинилося. Нас із моєю командою загнали тоді на такий лід, і ми побудували там окрему котельню для селища цукрового заводу. А це ж і наш, і обласний бюджет. Потім друге: всі мережі від заводу ‒ на нас, а ці мережі були розхристані. Зараз знову, завод – банкрут, а селище навіть каналізації не має. Воно не включене в центральну систему каналізації міста. Всі фекалії йдуть на поля фільтрації цукрового заводу, станція перекачки ‒ на території цукрового заводу, завод не працює, і сьогодні хоч випускай у Лугу. А Луга – це Західний Буг і це – міжнародний скандал. Нас загнали в такий кут!
Ми зробили документацію за гроші з міського бюджету – десь 400 тисяч гривень, хоча власники цукрового заводу мали б дбати й про селище. Ще треба десь 600 тисяч. Ми просимо в Бориса Петровича, бо це може в один час дійсно призвести до міжнародного скандалу. Ми вже готові – зробили прокол під залізною дорогою, за місяць ми б включили те все у каналізаційні системи міста, але поки – це проблема з проблем.
Якби ці проблеми не тільки Петро Данилович і Веремчук (перший заступник Володимир-Волинського міського голови Микола Веремчук, – «ВН») вирішували, а ще десь підняв на рівень держави депутат!.. А власники «повісили» на цей завод півмільярда боргів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---