Прокуратура приховує злочини і прикриває «своїх»?

Виявляється, відстояти свої законні права, гарантовані Конституцією України, не просто, а роки ходінь від суду до суду так і не дають результату. І навіть коли судді пристануть на вашу сторону, на заваді може стати прокуратура, яка, попри все – ухвали та постанови, попри Закони України, якими повинна би була керуватися, – прикриває «своїх». Про це повідомляє Аверс.

ЕПОПЕЯ ІЗ СУДАМИ

У листопаді минулого року вже повідомлялося про те, як працівника Волинського управління лісового господарства Віталія Жабчука безпідставно звільнили з роботи. Аби виштовхати за двері незручного для керівництва працівника, службові особи ВОУЛМГ використали всі можливі методи та сили. (стаття «Бєзпрєдєл» у «царстві» Колісника» від 8.11.2012 року).

Судова тяганина Віталія Жабчука із ВОУЛМГ дійшла до Києва – до Вищого адміністративного суду. Однак там справу повернули на новий розгляд – мовляв, у судах перших інстанцій був недостатньо досліджений стан здоров’я позивача.

Та цей новий розгляд обернувся на справжнісінький фарс: майже не слухаючи аргументів скаржника, 30 квітня у Волинському адміністративному суді суддя Сорока виніс постанову, причому аж на 9-ти сторінках, якою повністю відмовив Жабчуку в позові про відновлення на роботі і відшкодування збитків. Дивно, що єдиною підставою для відмови став наказ №61-К: «Враховуючи те, що наказ №61-К від 11 жовтня 2010 року про звільнення Жабчука є чинним, тому відсутні підстави про задоволення вимог позивача», – йдеться у постанові.

Вирішуючи справу на користь управління суддя Сорока не врахував дрібну деталь: наказ № 61-К від 11 жовтня 2010 року не існує на 20 квітня 2013 року, оскільки 7 вересня 2012 року той наказ був скасований начальником ВОУЛМГ Богданом Колісником.
– Це все одно, що визнати порожнє місце чинним, – говорить Віталій Жабчук.

А тому подав до Львівського адміністративного суду апеляцію на постанову суду, звідки отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження, за якою і суди, і виконавча служба, і ВОУЛМГ повинні виконати ухвалу ВАСУ від 30 вересня 2012 року, тобто поновити Жабчука на роботі та заплатити за вимушений прогул.
– Мене на роботі поновили, мені дали відпустку за вимушений прогул, але за вимушений прогул не заплатили. Роботодавець не виконав вимог суду вищої інстанції, яка оскарженню не підлягає, – бідкається Віталій Феодосійович.

ПРОКУРАТУРА ЗА «СВОЇХ»

Цікаво, що, маючи доказані судами факти зловживання Богданом Колісником та службовими особами ВОУЛМГ посадовими обов’язками та бюджетними коштами, прокуратура міста Луцька відмовила у відкритті Кримінального провадження щодо них.

Крім того, міська прокуратура повністю проігнорувала постанову Луцького міськрайонного суду від 6.12.2012 року, який зобов’язав правоохоронців внести відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та здійснити досудове розслідування за фактом невиконання рішення суду начальником ВОУЛМГ Богданом Колісником, мовляв, за аналогічним фактом Луцьким УМВС такі відомості вже були внесені. Наголосимо: лише за аналогічним. Виходить, що й прокуратуру – державний правоохоронний орган – рішення суду зовсім не обходять.

Виявляється для прокурорів рішення суду не має жодної ваги, бо ж, за твердженням старшого прокурора прокуратури О. Воробія, носить (!) «рекомендаційний характер». Себто, згідно з висновками правоохоронців, які повинні були б, як ніхто інший, дотримуватися законів, в Україні будь-яке рішення суду, що вступило в законну силу, може кваліфікуватися як рекомендація.

Підтверджує вищесказане і відповідь прокурора міста Луцька Сергія Даніліна Віталію Жабчуку на заяви щодо невиконання службовими особами рішення міськрайонного суду щодо внесення до ЄРДР відомостей про перевищення службових повноважень службовими особами та щодо надання службовими особами неправдивих показань у кримінальному провадженні: «враховуючи те, що з ваших заяв в діях службових осіб прокуратури міста Луцька та ВОУЛМГ не вбачаються ознаки будь-якого кримінального правопорушення, то вказані відомості не підлягають внесенню до ЄРДР». Прокурор фактично «переступив» через рішення суду та вчинив по-своєму, а це свідчить про те, що не суд, а прокуратура – остання інстанція правочинства. Для чого ж тоді суди, якщо прокуратура значиміша?

Віталій Феодосійович неодноразово з цього приводу звертався у прокуратуру Волинської області, подав він і заяви про злочин прокуратурі міста Луцька про невиконання рішення суду, що вступило в законну силу, та про надання свідками неправдивих свідчень у кримінальному провадженні щодо Богдана Колісника від 28.11.2012 року прокурору області Андрію Параці та начальнику УМВС Олександру Терещуку. Однак безрезультатно.

І ще один абсурдний факт: прокуратура, аргументуючи свої дії щодо ВОУЛМГ та Богдана Колісника зокрема, посилається на 58 статтю Конституції України, за якою кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями.
– Мені кажуть, що за завдану шкоду повинна заплатити держава, а не винуватець злочину, себто управління. Виходить, що держава винна у злодіяннях службових осіб ВОУЛМГ.

ЯК ФІГУРИ У ШАХАХ. КАДРОВІ РОТАЦІЇ В ПРОКУРАТУРІ

У вересні минулого року старший прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органами прокуратури області О. Лісовецький (він був новою людиною в прокуратурі) дослідив матеріали справи та виніс постанову, в якій чітко визначив, що «рішення в порядку статті 97 КПК України повинно прийматися щодо керівника ВОУЛМГ Богдана Колісника, а не проти його посадових осіб». А перший заступник прокурора області Троц звернувся до Даніліна, аби той забезпечив кваліфіковане проведення перевірки та усунення недоліків, вказаних у постанові про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. «У випадку невжиття заходів до усунення зазначених недоліків буде ставитись питання про вашу персональну відповідальність», – наголосив Троц.

Однак чомусь питання про персональну відповідальність поставили не проти Даніліна, а проти Лісовецького, тож сьогодні останній в обласній прокуратурі вже не працює. Чи не тому, що наважився відстоювати правду?

Але це ще не все. Колишній старший слідчий прокуратури В. Бущак, який виносив п’ять постанов про відмову у відкритті кримінальної справи щодо Богдана Колісника (нагадаємо, усі ці постанови були скасовані судами), вже виріс до посади прокурора прокуратури. Чи не за ці заслуги він сьогодні представляє прокуратуру міста Луцька в судах? Крім того, ще й дає у суді неправдиві свідчення. А це, нагадаємо, 384-а стаття Кримінального Кодексу України, яка передбачає позбавлення волі. Однак навряд чи Бущак відповідатиме перед законом, адже «працює на благо однієї ідеї».

Ще одна персона – старший прокурор прокуратури міста Луцька О.Воробій, який стверджує, що рішення суду носить рекомендаційний характер, – також «заслужив» підвищення. Нині він – в обласній прокуратурі.

Цікаво, що міліція закриває очі на зловживання працівниками прокуратури службовими обов’язками. Віталій Жабчук звернувся до головного міліціонера Волині Олександра Терещука із заявою про злочин прокуратури – службову халатність, – який передбачає виключно позбавлення волі, однак у відповідь отримав відмову.

– Терещук відповів, що піде радитись до Параки, мовляв, не може проти прокуратури відкрити кримінальне провадження, адже керується наказом генерального прокурора. Дивно, що для керівника такого відомства головним є не закон, а наказ, – розповів Віталій Феодосійович.

Як бачимо, правування на Волині – не що інше, як суцільний фарс. Сумнівно, що й Європейський суд дасть результат, адже допоки у нас «рука руку миє», правди навряд чи доб’єшся.
Оксана ДОЛЖКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---