USD 26.8 27.1
  • USD 26.8 27.1
  • EUR 28.8 29.2
  • PLN 6 6.2

Рожище – перший районний центр Волині, де замайорів національний стяг

Рожище – перший районний центр Волині, в якому замайорів синьо-жовтий стяг.

З давніх–давен символом зміни влади, найбільш переконливим аргументом, який справляє велике враження на свідків переломних подій, що відбуваються в державі, була зміна прапора.

На жаль, ми частенько забуваємо про людей, які творили історію України на місцях, історію злетів та падінь, заборон і революцій, історію визвольних змагань за волю і свободу. Більшість помилково вважає, що синьо–жовтий стяг вперше внесли до Верховної ради 23 серпня 1991 року. І хоча події не такі далекі, а свідки живі – люди почали забувати, що Рожище – перший районний центр Волині, в якому замайорів синьо-жовтий стяг. Тож, хто стояв на порозі нашої Незалежності - про це у матеріалі Інформаційного агентства Волинські Новини.

Буремним подіям, які вирували в країні в 1989 році, передувало багато факторів, це, передусім, незламний дух українського люду, який переселився з Польщі та повернувся із заслання, і своїми розповідями спонукав молоде покоління боротися за волю на рідній землі. Тогочасні події в Прибалтиці, Чехословаччині та інших країнах ще більше сколихнули нашу національну свідомість.

У Львові швидко почалися зароджуватися думки про Незалежність України. За ініціативою Олександра Гудими, члена Народного Руху України, очільника Львівської обласної організації НРУ в травні 1989 році у Луцьку був проведений мітинг, на якому закликали свідомих громадян вийти з синьо–жовтими прапорами, тризубом та піснею «Ще не вмерла Україна». В той час у Рожищенському сирзаводі зібралася купка коллег–однодумців, свідомість яких не могла і не хотіла більше мовчати. П'ятеро молодих чоловіків – Валентин Яковлев, Сергій Троцюк, Анатолій Наумкін, Олександр Сова та Віктор Боднар, а згодом до них приєдналися рожищани Павло Іванюк, Валентин Малиновський, Петро Гаврилюк (пізніше голова Народного Руху України в Рожищі) та вчитель історії з Мильська Валерій Куденчук, виношували задум про національний переворот. Саме в цей період доля звела їх з Олександром Гудимою. Однодумці збиралися по квартирах, обговорювали свої плани.

Після бурхливих травневих зборів вперше привселюдно український прапор з'явився 19 серпня 1989 року в день Преображення Господнього у приміщенні Волинського обласного театру ляльок, де відбулася установча конференція Волинського осередку Народного Руху України.

Того ж дня вранці в Рожищі всі, хто йшов на роботу повз сирзавод, споглядали дивовижну картину – на самій верхівці громовідводу майорів синьо–жовтий стяг. Саме напередодні вночі двоє свідомих громадян Віктор Боднар та Анатолій Наумкін зважились встановити тут цей український символ.

Це було водночас і дивовижно, і лячно. Як пригадує Валентин Яковлев, керівники не знаходили собі місця, два дні просили працівників зняти прапор, навіть пропонували 250 рублів, але ніхто не наважився прибрати з громовідводу те, що носили, хай і потайки, в думках – своє прагнення жити у вільній, незалежній Україні під синьо–жовтим стягом.

Незабаром до патріотів з сирзаводу приєдналися і працівники «Фермашшу»: Анатолій Поліщук, Петро Присяжнюк, Юрій Годлевський, Олександр Оверчук, Петро Василевич, Анатолій Терлецький.

Власними зусиллями цим чоловікам вдалося провести один санкціонований мітинг на підтримку Незалежності України на стадіоні «Колос», де зібралося близько 5 тисяч небайдужих рожищан.

Згодом влада побачила, що пахне «смаженим», заборонила проводити подібні заходи. Тож, уже на той час створений районний осередок Народного Руху України попри заборони провів ще п'ять подібних мітингів, куди сходилося близько тисячі містян.

Після здобуття Незалежності осередок базувався па місці, де нині функціонує магазин «Люкс».

– Ми були молоді, одержимі ідеєю про волю України, і не боялися ні переслідувань, ні штрафів, ні судів, – підкреслює Валентин Яковлев. – Їздили по селах, агітували людей, роздавали газети та агітки із закликами до боротьби.

Особливим виявився першотравневий парад у 1991 році. Пригадує Анатолій Поліщук: «Прийшли ми на роботу, усім роздають червоні прапори, а я і ще двоє колег зі своїми синьо–жовтими знаменами. Треба було бачити подив на їхніх обличчях. Щоправда, ніхто нас не бив, всі чекали, що ж буде далі. Нам дали можливість іти поряд усіх. В центрі навпроти трибуни з таким же прапором гордо стояв Павло Іванюк».

Це був початок кінця... Ми здобували свою Незалежність. Гордо, мирно, відважно. Ось так до боротьби за свободу долучилися наші земляки, небайдужі рожищани з центром патріотичної думки у Луцьку.

Сьогодні рухівці шкодують тільки про те, що не зуміли втримати оту свободу і до влади прийшли антиукраїнські сили, змінивши наш європейський вектор. Про те, що наша Незалежність через стільки років - таки омивається кров'ю. Але гордяться молодим покоління, яке зробило Революцію Гідності та гордо, незламно крокує до світлої мети.

Автор Ірина Зенц
Реклама
Loading...
Коментарів: 3
АС Показати IP 9 Лютого 2016 20:44
іх ніхто не знає і не згадає тому що вони нічого для людей не зробили навіть комуністів класових ворогів не знищили,а комуняки живучі один Романюк як валить Луцьк,а по ночах на таємних засіданнях думає що б ще вкрасти Комуняки нікуди не ділись і не розбіглись...
Михайло Показати IP 10 Лютого 2016 01:15
Нехай сьогодні в АТО підуть тоді будуть герої, а не прапором помахати і він герой. Де ці герої сьогодні?
до Михайла Показати IP 11 Лютого 2016 16:47
Багато з цих людей, зокрема Анатолій Поліщук та Павло Іванюк, були активними учасниками Революцій вже під час Незалежної України. Були на Майдані і під час Революції Гідності в той час коли беркутівці стріляли активістів. Нині вони активні волонтери та люди, що не сидять на кухні і когось критукують, а діють, не боячись висказати владцям все прямо в очі. Кажете чому не в АТО!? А вам в голову не прийшло що вони вже люди "в літах" і не з дуже добрим здоров'ям?! Виникає зустрічне запитання, а ви в АТО???? Кажете, що легко на той час було махати синьо-жовтим прапором? Ну незнаю-незнаю... Мабуть вам треба почитати історію, що колись робили "з невірними" і чи могли люди все говорити вголос те що думали. Тож не судіть і не судимими будете!!!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.