День Клари Цеткін або 8 березня – екскурс в історію
Радянські люди іронічно називали 8 Березня святом імені Клари Цеткін. Жартували, що лише цього дня — раз на рік — більшість чоловіків дарують дружинам квіти, і називали свято «любов до жінки на один день».
Справжня історія святкування Жіночого дня залишається таємницею, - пише «Газета.UA».
Так, представниць слабкої статі вітали ще у Давньому Римі. «Матрони», тобто жінки, які народилися вільними й перебували у шлюбі, одержували від чоловіків коштовні подарунки. Вони врочисто вдягалися та йшли до храму богині Вести, хранительки домашнього вогнища. Навіть рабинь звільняли від їхніх обов'язків.
Випадково чи ні, але саме 8 березня 1857 року працівниці взуттєвих і швейних фабрик Нью-Йорка влаштували вуличний «марш порожніх каструль». Жінки вимагали збільшення зарплатні, скорочення робочого дня із 16 годин до 10 та надання їм виборчих прав. Похід, розігнаний поліцією, запам'ятався багатьом американцям як Жіночий день.
За півстоліття, 1908 року, жіноча демонстрація протесту проти тяжких умов праці повторилася, але тепер нью-йоркські робітниці вийшли на вулиці наприкінці лютого. Наступного року соцпартія Америки оголосила останню неділю зими Національним жіночим днем.
Зазвичай ініціативу свята 8 Березня приписують Кларі Цеткін — начебто вона внесла таку пропозицію 1910 року на ІІ Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені. Однак насправді 53-річна революціонерка лише запропонувала подругам організувати демонстрації за свої права в різних країнах одночасно — для більшого резонансу. Делегатки з 17 країн згодилися щороку влаштовувати «Міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за економічну, соціальну й політичну рівність», проте конкретної дати не визначили. Тому 1911 року захід відбувся 19 березня, 1912-ого — 12 травня. А 1914-го днем солідарності обрали 8 березня, бо це була неділя. У Росії, яка мала юліанський календар і відставала від Європи на два тижні, Жіночий день припав на 23 лютого. Того дня в Петрограді вийшло перший номер нового журналу «Работница».
Улітку 1914-го почалася світова війна, і в більшості країн заборонили будь-які демонстрації. Більшовики, захопивши владу, запровадили в Росії європейський календар і оголосили 8 Березня державним святом. Оскільки «будівниць комунізму» радянська влада зрівняла у правах із чоловіками, вони протягом багатьох років мітингували цього дня у підтримку пригноблених трудівниць із капіталістичних країн.
Лише із середини 1950-х 8 березня почали відзначати саме як свято радянських жінок. Величезними накладами друкувалися десятки вітальних листівок — від 200 тисяч до 1 мільйона примірників. Вони пропагували нові стандарти святкової поведінки чоловіків.
Із 1966 року цей день оголосили неробочим. Відтоді в установах склався певний ритуал святкування. Чоловіки заздалегідь збирали «по рублю», а 7-го кожній колезі дарували квіти (зазвичай мімози або тюльпани, начальству — троянди) плюс вітальну листівку чи невеличкий сувенір. В обідню перерву просто на робочому місці накривали стіл, після чого жіночу частину трудового колективу урочисто відпускали додому.
У 1990-х виникли чутки, що Міжнародний жіночий день насправді не міжнародний — мовляв, ніде, крім колишнього СРСР, про нього не чули. З іншого боку ще 1977 року ООН ухвалила резолюцію N32/142, закликавши всі держави визнати 8 Березня Міжнародним жіночим днем. Деякі країни — окрім соцтабору, Ангола, Буркіна-Фасо, Конго, Уганда, Лаос, Непал, Камбоджа, Китай та інші — підтримали заклик.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Справжня історія святкування Жіночого дня залишається таємницею, - пише «Газета.UA».
Так, представниць слабкої статі вітали ще у Давньому Римі. «Матрони», тобто жінки, які народилися вільними й перебували у шлюбі, одержували від чоловіків коштовні подарунки. Вони врочисто вдягалися та йшли до храму богині Вести, хранительки домашнього вогнища. Навіть рабинь звільняли від їхніх обов'язків.
Випадково чи ні, але саме 8 березня 1857 року працівниці взуттєвих і швейних фабрик Нью-Йорка влаштували вуличний «марш порожніх каструль». Жінки вимагали збільшення зарплатні, скорочення робочого дня із 16 годин до 10 та надання їм виборчих прав. Похід, розігнаний поліцією, запам'ятався багатьом американцям як Жіночий день.
За півстоліття, 1908 року, жіноча демонстрація протесту проти тяжких умов праці повторилася, але тепер нью-йоркські робітниці вийшли на вулиці наприкінці лютого. Наступного року соцпартія Америки оголосила останню неділю зими Національним жіночим днем.
Зазвичай ініціативу свята 8 Березня приписують Кларі Цеткін — начебто вона внесла таку пропозицію 1910 року на ІІ Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені. Однак насправді 53-річна революціонерка лише запропонувала подругам організувати демонстрації за свої права в різних країнах одночасно — для більшого резонансу. Делегатки з 17 країн згодилися щороку влаштовувати «Міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за економічну, соціальну й політичну рівність», проте конкретної дати не визначили. Тому 1911 року захід відбувся 19 березня, 1912-ого — 12 травня. А 1914-го днем солідарності обрали 8 березня, бо це була неділя. У Росії, яка мала юліанський календар і відставала від Європи на два тижні, Жіночий день припав на 23 лютого. Того дня в Петрограді вийшло перший номер нового журналу «Работница».
Улітку 1914-го почалася світова війна, і в більшості країн заборонили будь-які демонстрації. Більшовики, захопивши владу, запровадили в Росії європейський календар і оголосили 8 Березня державним святом. Оскільки «будівниць комунізму» радянська влада зрівняла у правах із чоловіками, вони протягом багатьох років мітингували цього дня у підтримку пригноблених трудівниць із капіталістичних країн.
Лише із середини 1950-х 8 березня почали відзначати саме як свято радянських жінок. Величезними накладами друкувалися десятки вітальних листівок — від 200 тисяч до 1 мільйона примірників. Вони пропагували нові стандарти святкової поведінки чоловіків.
Із 1966 року цей день оголосили неробочим. Відтоді в установах склався певний ритуал святкування. Чоловіки заздалегідь збирали «по рублю», а 7-го кожній колезі дарували квіти (зазвичай мімози або тюльпани, начальству — троянди) плюс вітальну листівку чи невеличкий сувенір. В обідню перерву просто на робочому місці накривали стіл, після чого жіночу частину трудового колективу урочисто відпускали додому.
У 1990-х виникли чутки, що Міжнародний жіночий день насправді не міжнародний — мовляв, ніде, крім колишнього СРСР, про нього не чули. З іншого боку ще 1977 року ООН ухвалила резолюцію N32/142, закликавши всі держави визнати 8 Березня Міжнародним жіночим днем. Деякі країни — окрім соцтабору, Ангола, Буркіна-Фасо, Конго, Уганда, Лаос, Непал, Камбоджа, Китай та інші — підтримали заклик.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
Сolonel
Показати IP
8 Березня 2013 18:29
Історія виникнення „свята” 8 Березня!!
Історія перша:
Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято в 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені.
Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії.
У 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 році, те ж саме відбулося в Нью-Йорку.
В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.
Це стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем в СРСР. Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за „щасливе комуністичне завтра”, виділивши для неї аж цілий день. Совєтська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя, одним словом – забрали те, що було даровано їй Богом.
Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою. Депутати парламенту вважають, що „в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів – Клари Цеткін та Рози Люксембург”.
александр
Показати IP
9 Березня 2013 21:33
Да, видать "полковнику никто не пишет")), не нравятся ему праздники из нашей истории, любит он латвийский сейм. Не случайно, конечно, ведь сейм рассматривает сейчас очень важный вопрос в преддверии Европрайда в Латвии в 2015 году: об уголовном преследовании оскорблений в адрес геев. Полковник тоже движится в Европу))
На Волині попрощалися з Героєм Романом Хрупчиком, який отримав важкі поранення на Донеччині
Сьогодні 09:33
Сьогодні 09:33
Бронетехніка, ППО, ракети: Британія оголосила про найбільший в історії пакет допомоги Україні
Сьогодні 08:27
Сьогодні 08:27
«Посаджу картоплю – і у військкомат». Волинянин, якому присудили три роки тюрми як ухилянту, подав апеляцію
Сьогодні 08:10
Сьогодні 08:10
Небезпечна для здоров'я спека посилюється в Європі, – вчені
Сьогодні 07:44
Сьогодні 07:44
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.