USD 27.4 27.7
  • USD 27.4 27.7
  • EUR 31 31.35
  • PLN 7.1 7.22

Діду Панасу - 100 років. І досі немає навіть меморіальної дошки

Улюбленець дітвори УРСР мав єврейське походження, не знав російської мови і часто потрапляв під роздачу за свій «націоналізм». Однак обурені глядачі змушували чиновників повернути Дідуся Панаса на екрани, - інформує Історична правда.
На УТ 1970-их не було костюмерної для ведучих «Вечірньої казки», тож Петро Вескляров виходив в ефір у власній вишиванці.
«Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка. Це я, дід Панас...» - так зазвичай починав свою вечірню казку знаменитий ведучий програми «На добраніч, діти».
З розкішними козацькими вусами, у незмінній вишиванці він звертався до української малечі з інтер'єру простої сільської хати, прикрашеної вишитими рушниками. І розповідав неодмінно українські казки.
Через це Діда Панаса свого часу навіть звинувачували в націоналізмі. Зате малеча його дуже любила, вважаючи дідуся з телевізора своїм, рідним. А от про життя цієї непересічної людини ми знаємо зовсім мало. Навіть справжнє ім'я та прізвище Діда Панаса мало кому відоме.
З нагоди 100-річчя телеведучого: його життя поза екраном – «вмощуйтеся зручненько та слухайте уважненько»...
Улюбленця української малечі радянських часів насправді звали Петром. Народився Петро Юхимович Вескляров 10 червня 1911 року в нинішньому райцентрі Тальне, що на Черкащині.
Конкретних відомостей про те, як пройшло його дитинство, немає. Але, як розповів почесний громадянин Тального Валентин Гордєєв, який довгі роки був редактором місцевої районної газети, достеменно відомо, що майбутній артист Петро Вескляров носив у ту пору прізвище Вескляр.
Що змусило дописати в прізвищі закінчення «-ов»? Можливо, те, що походив він із єврейського роду, а можливо, німецький полон, у який потрапив під час війни.

Листи Діду Панасу від маленьких глядачів приходили мішками. Фото: gazeta.ua
У Тальному, розповідає Валентин Олександрович, майбутній Дід Панас мешкав із батьками в так званій комуні в Здобутку, що на околиці мiста. Там, неподалік Козаченкової Балки, звели добротний двоповерховий будинок, у якому й поселилися кілька сімей, в тому числі й Вескляри.
Для кожної комунарської сім'ї виділили по кімнаті, а харчувалися усі у спільній їдальні. Був у комуні навіть власний дитсадок. Це вже пізніше кожна родина вибудувала для себе окремий будинок. Про існування комуни тальнівчанам нагадує тепер березовий гай та дубовий ліс, посаджений руками комунарів.
На жаль, родичів Весклярова, навіть далеких, у Тальному не залишилося. Найближчі рідні - батьки - померли, а єдиний брат загинув на війні.
Захоплення театром у Петра Вескляра розпочалося з тальнівського драматичного гуртка. Там його талант і помітили артисти з Черкаського театру, які приїжджали до Тального. Вони запросили Петра до Черкас. Так він став актором Черкаського робітничо-селянського театру. Було це в 1932-1940 роках.
«Я російську не можу вивчити»
У 1941 році, з початком війни, його призвали у військовий театр Південно-Західного фронту, але, потрапивши в оточення, Петро Юхимович опинився у фільтраційному таборі. Єврейське походження йому вдалося приховати, а коли видалася нагода - зумів утекти.
Згодом Весклярову вдалося дістатися окупованого гітлерівцями Києва. Тут він влаштувався на роботу на залізниці, де організував театральний гурток...
Із поверненням радянської армії актора відправляють до Луцька - у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. І де було зіграно чимало вдалих ролей - Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Городничого з «Ревізора», Монтанеллі з «Овода».
Тут талановитого актора помітили кіношники і стали запрошувати на зйомки у фільмах. Тож згодом Петро Юхимович переїздить до столиці, де активно знімається, здебільшого в ролях другого плану.

В ролі годинникаря у фільмі «Серце Бонівура» (1969). Фото: kino-teatr.ru
Загалом у кіно його доробок нараховує понад двадцять фільмів. Серед них і такі відомі, як «Олекса Довбуш», «Іванна», «Лісова пісня», «Гадюка», «Циган», «Вій», «Серце Бонівура». Остання його стрічка «Забудьте слово «смерть» датована 1979 роком, у цей час Петро вже активно виступав у ролі Діда Панаса.
Останнє, вважає журналіст Володимир Заманський (нині покійний), який десять років працював із Дідом Панасом, безпосередньо позначилося на кар'єрі актора. Адже образ настільки «причепився» до Весклярова, що глядачі, угледівши його на екрані, приміром, у ролі хірурга, все одно кричали «О, Дід Панас!». Після цього жоден режисер уже не наважувався запрошувати його у свій фільм.
Він не знав російської мови. Зовсім!
«Свого часу я розмовляв iз тими тальнівчанами, які були знайомі з Петром Юхимовичем. Люди пригадували, що він любив носити вишиванку, завжди розмовляв тільки українською мовою, нерідко жартував: «Я російську не можу вивчити», - зазначає його земляк Валентин Гордєєв.

У першому радянському фільмі жахів «Вій» (1967) Вескляров зіграв Ректора і Дороша
«Те, що Дід Панас не знав російської, завадило йому стати знаменитим поза межами України. Хоча для цього він мав усі необхідні дані - був дуже фактурний: височезний, міцний. Він був ідеальним підпільником для радянських фільмів, а тоді такі типажі були дуже затребувані. Але «по-руському» не говорив, тож у фільмах його переозвучував інший актор», - каже видавець і шанувальник актора Дмитро Капранов.
Шлях до народної слави почався з радіо
Саме на українському радіо в 50-их роках з'явився Дід Панас, який читав дітям казки на ніч. Ім'я цього першого актора, на жаль, з'ясувати не вдалося. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. І знайшли її в особі Петра Юхимовича.
Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас: спочатку - на підміні, а з 1962 року й цілковито замінив свого попередника. Наприкінці шістдесятих, коли в оселях українців з'являються перші телевізори, Діда Панаса вирішили перенести на екран.
Кажуть, у кастингу на роль казкаря брало участь 200 осіб, проте перевершити Весклярова не зміг ніхто...

Незмінна сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляров часто писав сам) нерідко потрапляли «під роздачу» в часи боротьби з націоналізмом. У сімдесяті роки навіть було декілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран.
Скромне життя, скромне вшанування
У 1988 році, коли телебачення стало стрімко змінюватися й орієнтуватися на комерцію, Діда Панаса в ефірі таки не стало - правда, за іншою версією, Весклярова звільнили після того, як матюкнувся в ефірі. [Варто зазначити, що і сценарист Весклярова Володимир Заманський, і ще одна ведуча Катерина Лозовенко заперечують цю «міську легенду» про п'яний мат в ефірі - ІП]. Як не стало й Катрусі з тiтонькою Катею та інших улюблених ведучих «Вечірньої казки».
Петро Юхимович вийшов на пенсію і ще якийсь час їздив «на халтури» - зустрічався по клубах із глядачами. Він не нажив високих звань і нагород - у 1973 році отримав заслуженого артиста УРСР, ото й усі його почесті. Жив скромно: коли його знали в кожній українській хаті, сам казкар iз дружиною довгий час тіснився в однокімнатній квартирці. Тільки незадовго до смерті отримав просторішу на вулиці Саксаганського.
Помер найвідоміший Дід українського телебачення напрочуд «невчасно» - 5 січня 1994 року. Країні, яка відзначала новорічно-різдвяні свята, було не до похоронів. Останки Діда Панаса покояться у колумбарії столичного Байкового цвинтаря.

Пам'ять відомого казкаря належним чином так і не пошанували. У столиці ані на будинку, де він мешкав, ані на будівлі, що на Хрещатику, 26, ані на кіностудії імені Довженка немає навіть скромної меморіальної таблички. На малій батьківщині, в Тальному, теж не існує ні вулиці його імені, ні музею-кімнати.
Але є пам'ять - Дідові фрази й вірші чіпко засіли в головах дітей, які росли на його казках: «Спи мій маленький, цить, і зайчик сіренький спить...».
Загрузка...
Коментарів: 5
Pavel Показати IP 7 Жовтня 2013 21:39
А чому не згадали його слова "Отака то ..уйня малята", яку Дід панас в прямому ефірі сказав? Це звичайно була його остання передача, але автор напевне з підаростаючого покоління звідки йому таке знати
Не@DeкVaT Показати IP 7 Жовтня 2013 21:40
Помню скандал про його "Отака х**ня, малята". І то це не факт. А взагалі класний був дід... Світла пам'ять!
КВ Показати IP 8 Жовтня 2013 06:56
Напрочуд добрий проникливий образ казкаря. Такi образи об`еднують нацiю.
поліна Показати IP 8 Жовтня 2013 08:32
http://www.youtube.com/watch?v=e8KwQdVgoEE
Моя хата Показати IP 8 Жовтня 2013 08:33
Дякую, що так добре написали про улюбленого казкаря українських дітей. Схожого не було в жодній іншій республіці. Щодо обмовки,якщо вона і була, думаю всі погодяться, що малеча тоді нічого не зрозуміла А те, що зараз щоденнно лунає з екрану, як виправдати?

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.