Як воно - бути туристом? Досвід волинян. ІНТЕРВ'Ю. ФОТОРЕПОРТАЖ

Літні ночі під зоряним небом, відпочинок від буденності, спілкування з природою - саме так характеризує літній туризм Сергій Наумчук, який вже понад шість років ходить у туристичні походи у різні пори року. Саме з ним розмовляв журналіст Волинських Новин напередодні Всесвітнього дня туризму, який відзначають жителі багатьох країн уже понад 30 років кожного 27-го дня вересня.

Сергію, що Вас підштовхнуло займатися туризмом?

Туризм – це хобі для власного задоволення. Все почалось дуже просто. Мій товариш запропонував мені піти з ним за компанію у похід в Карпати. До нашого маршруту входив і підйом на Говерлу. Я, як новачок, звичайно, був задоволений такою можливістю піднятися на найвищу точку України. Звичайно, прохід маршруту і підйом на гору був важким. Не маючи досвіду і практики, ти дуже швидко знесилюєшся, але незабутнім є відчуття, коли подолав майже весь шлях і ти, сповнений відчуттям маленької перемоги, рухаєшся далі. Через рік я познайомився з такими ж ентузіастами як я, і ми сформували таку невелику компанію з п’яти чоловік, якою зараз ходимо у походи.

Як вашій компанії вдається зберігати злагодженість під час походів?
Ми поважаємо одне одного і намагаємося допомогти ближньому. Керівнику нашої групи Мілетію Ярмолюку сімдесят років і він до цього часу з нами ходить по маршрутах. Він сам родом з Дубна, але зараз живе у Санкт-Петербурзі. Мілетій Григорійович - майстер спорту з гірського туризму і щороку приїздить на Волинь. Він нам розповідав, що у нього є мета – сформувати на своїй батьківщині туристичну групу і щоб її учасники мале таке ж звання. Але поки нам далеко до цього. Саме цей чоловік привчив нас до колективної дисципліни. Бувало, що хтось із групи довго складав свою палатку, а ми просто сиділи і чекали, а наш керівник підганяв не того, хто палатку складав, а нас, і ми дійшли до того, що для колективного успіху повинна бути взаємодопомога.

Чи були у вас під час походів небезпечні ситуації?
Було… Взимку у Карпатах біля озера Несамовите, якось раптово піднявся сильний вітер і усю ніч не давав групі спокою. Через ураган майже повністю зносило палатки, ми декілька разів на ніч знову їх ставили, закріплювали і не спали. Нас трішки така погода здивувала, тому що ми були на низині і навколо нас був хребет, але вітер його оминув.

Проте не все так погано, тому що якраз у той вечір був день народження Мілетія Ярмолюка, який святкував своє семидисятиріччя, і ми, влізши п’ятеро чоловік в двомісну палатку, вітали нашого керівника і пили кисіль.

Ще був випадок, у тому ж таки поході, коли була сильна заметіль і погана видимість. Ми зазвичай, коли йдемо у похід, то їжу готуємо по черзі, тобто позмінно. Увечері, коли я чергував, мій напарник розпалював газовий пальник, а я пішов за водою до озера. Коли ми проходили маршрут, то розставляли палки із стрічками – це були наші орієнтири. До озера-то я дійшов, а назад не знав, куди йти. Я трішки поблукав, почав панікувати, але за декілька хвилин знайшов наші орієнтири і по них дійшов до групи. Тому моя порада: ніколи не панікуйте, а намагайтесь згадувати шлях, яким ви йшли.

А як туристи готують їжу далеко від цивілізації?
Сьогодні в світі придумано багато альтернатив класичному багаттю, але найпоширенішою є газовий пальник. Його експлуатація не важка, а пристрій надійний. Сам балон важить небагато, і його надовго вистачає. Продукти беремо кожен окремо, але потім готуємо з них їжу на всіх. Завжди ми беремо продукти, які по мінімуму містять в собі воду. М’ясо висушуємо, а картоплю варимо в мундирах і теж сушимо. Серед основних продуктів - крупи, з яких ми готуємо каші, овочі тощо. У поході найкраще не переїдати і ні в якому разі не вживати алкоголь. Кожен член групи має власний казанок, ложку і чашку з нержавіючої сталі.

Які місцевості Ви підкорювали?
Найдальше, де ми були, – це на Кавказі в Карачаєво -Черкеська Республіка, вона знаходиться на кордоні між Грузією та Росією, куди у нас був двотижневий похід. Приїхавши на старт маршруту, ми шукаємо авто, на якому двоє людей розвозить по місцях, де у нас буде зупинка, ящики з харчами і речами. Це необхідно для того, щоб забезпечити себе на такий довгий час необхідними продуктами, бо на спині їх нереально стільки часу нести. Були випадки, коли звірі знаходили продукти, але це було не часто. Одного разу ми натрапили на ведмежа, але ми його не роздивлялись і не бавились, а швидко від нього «рванули», боячись, що за ним може прийти ведмедиха.

Що є перш за все необхідним для туриста-початківця?
Бажано, на перших порах мати хоч якесь спорядження. Я особисто на сьогоднішній день маю повністю укомплектований набір речей, без яких я ніколи не піду у похід. Їх я накопичував впродовж декілька років, так як туристичні товари - не з дешевих. Головне, мати міцний і глибокий рюкзак, який повинен бути зручним і міцним. Якщо це зима, то варто придбати теплий туристичний одяг, який є неважким і у якому зберігається тепло. Не менш важливим є взуття. Воно також має бути зручним і слугувати захистом для ніг від каміння і гострих предметів, на які можна наткнутись у лісі. Палатку інколи у літні походи не беруть, зважаючи на теплі ночі, але від дощу вас більше нічого не захистить. Звичайно, ще потрібен персональний казанок, ложка і горнятко. Але пам’ятайте: не перевантажуйте себе і свій рюкзак непотрібними речами, які лише зіпсують вам похід через свою надмірну вагу.

Звичайно, туризм потрібно любити і по справжньому ним захоплюватись. Не кожен зможе два тижні обійтись без гарячої ванни, м’якого теплого ліжка, інтернету та інших так милих для нас речей. Проте варто пам’ятати головну перевагу туристичних походів від автобусних екскурсій, а саме - живий, безпосередній контакт з навколишнім світом, який не загороджує прозоре скло екскурсійного автобуса.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---