Луцька майстриня робить вишукані броші-обереги з вовни. ФОТО

Руки лучанки Ірини Робак, здавалося б нічим не примітну вовну, перетворюють на елегантні капелюшки та вишукані броші-обереги

Ірина Робак скільки себе пам’ятає, щось творить. Частенько жартує, що народилася із олівцями в руках. Тож і фах обрала відповідний – художник-дизайнер. Вона талановитий графік, чудовий живописець. А віднедавна Іринчині руки, здавалося б нічим не примітну вовну, перетворюють на елегантні капелюшки та вишукані броші-обереги, інформує Слово Волині.

Вони набагато цінніші навіть за коштовності, бо ніколи не повторюються. Ірина завжди любила капелюшки. Малою частенько задивлялася на елегантних пані в головних уборах. Малюючи, не оминала нагоди зобразити їх на полотні. Коли ж подорослішала, на антресолі у її шафі теж «оселився».

Дівчина переконана, що ця вишукана річ повинна бути в гардеробі кожної жінки

«Дуже їх люблю. Мені подобається жінка в капелюшку, бо в ньому і без, вона почувається по-різному. У капелюшку пані романтичніша, вишуканіша – це ЖІНКА!», - розповідає Ірина.

Усю свою любов до цього аксесуару майстриня вкладає в авторські роботи. Вона віднедавна захопилася валянням із вовни.

«Вовна – натуральний та піддатливий для роботи матеріал. Її волокна гарно переплітаються. Тому виріб, попри свою майже невагомість, дуже міцний. Знаючі люди кажуть, що вовна чудово поглинає негативну енергію, тому мої прикраси та капелюшки ще й обереги», – наголошує майстриня.

Зі слів Ірини Робак, історія валяння бере свій початок ще з часів Великого потопу. «Пара овець, яких Ной взяв до себе у ковчег, дуже довго стояла у своїй загороді. Щодень із них падала вовна, а вівці топталися і збили її у килимок. Так люди побачили, що з вовни можна робити теплі й доволі міцні речі», – розповідає Ірина.

Жінка каже, що ця техніка дозволяє творити цікаві, індивідуальні вироби, які цінніші навіть за коштовності, бо це ексклюзив

Ірина Робак володіє методами сухого та мокрого валяння і працює із 70 кольорами вовни. Привозить її з Києва, а візерунки і поєднання кольорів – це винятково уява майстрині. «Ніколи не малюю ескізів. Найтяжче у творенні капелюшка – точно зняти мірки і зробити правильну викрійку. Адже вовна такий матеріал, що трішки «сідає». Для головних уборів беру вовну товстішу, а для всього іншого – тоншу. Візерунки на виробах «малюю» спеціальними тоненькими голочками. Це дуже кропітка та делікатна робота. На виріб витрачаю три-чотири дні», – каже майстриня.

Капелюшки в Ірини Робак різних форм, але найулюбленіша – «клош». Вони були дуже модні у 20-ті роки минулого століття. Цей капелюшок схожий на дзвіночок, а його назва походить від французького слова «Cloche», що в перекладі означає «дзвіночок». «Він шикарний і пасує багатьом жінкам. «Клош» дуже романтичний і завжди буде актуальний», – каже дизайнер.

Зі слів пані Ірини і доглядати за вовняними капелюшками не складно. Аби міль їх не поїла, слід ховати у торбинки і не забувати покласти туди, наприклад, гілочку лаванди чи шкірку апельсина. Та й у приміщенні з ними клопоту немає, просто треба заховати в дамську сумочку, але тільки сухим, щоб форму не втратив. Потім вийняли, струсонули і знову розкішні.

Окрім капелюшків, лучанка робить ще й вовняні броші та прикраси для волосся. А незабаром Іринка хоче взятися за мереживні вовняні хустинки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---