Походеньки-поїзденьки: база підводних човнів. ФОТО.ВІДЕО

Про подорожі в Україні й за кордоном розповідатимуть «Волинські Новини» щосереди у рубриці «Походеньки-поїзденьки». Про свої пригоди всім можете розказати і ви! Надсилайте нам на скриньку свої фоторозповіді - і ми обов'язково їх опублікуємо.

Про місце, де ховаються від сторонніх очей підводні човни, пише Laser, у якого сьогодні, до речі, день народження. Приєднуємось до найкращих побажань та запрошуємо віртуально побувати базі підводних човнів:




Подорожуючи Кримом біля Севастополя, мені захотілося відвідати один з найвідоміших об’єктів сьогодні та найбільш засекречених в минулому — базу підводних човнів Чорноморського флоту СРСР. Музей холодної війни або, як його називають, об’єкт К-825 має сухі доки і наскрізну протоку, ремонтний завод і багато чого іншого цікавого. Переважна частина наразі відкрита для усіх бажаючих, і, не дивлячись на те, що там розкрали практично все, що можна, подивитись ще є на що.

Огляд розпочинається з основного транспортного коридору (паттерни) довжиною 300 метрів. Вона виводить на територію виробничих площ. Друга паттерна, розташована навпроти входу до штольні, довжиною 65 метрів, пов’язує паливне сховище з ремонтною частиною. По коридорах були прокладені колії для переміщення транспортних візків з торпедами вручну. У центрі розвилки - поворотне коло, яке дозволяє змінювати напрямок руху візка.

Подвійні арочні захисні ворота призначені для перекриття прорізу розміром 4х5,6 метра. Ворота - це зварні коробки зі сталі, заповнені всередині бетоном і підвішені на петлях до заставної рами. Частини воріт приводили в рух гідравлічні механізми. Загальна вага однієї дверцяти близько 10 тонн.

Заводська паттерна служила великим транспортним коридором, який вів до виробничих площ, а у випадку ядерної війни — сховищем для особового складу. При цьому спеціально був визначений радіус її заокруглення, для гасіння ударної хвилі. Протяжність коридору складає 296 метрів, ширина — 4 метри, висота — 4,5 метра.

Мінно-торпедна частина призначалася для підготовки та перевірки боєзапасу для підводних човнів. На робочих ділянках торпеди заповнювалися енергокомпонентами, перевірялися електричні схеми мін та торпед, апаратура самонаведення. Басейн-кесон із підсвіченим дном використовувався для перевірки герметичності торпед.

Підготовлені та перевірені торпеди приймалися підводниками і доставлялися на склад підготовлених торпед.

Переддоковий майданчик — початок виробничих площ заводу. Тут розташовувалися: великий розточний верстат (із фундаментом довжиною 15 метрів) для розточування сальників гребного валу підводного човна, стоянка електрокарів і спуск до насосної станції для відкачування води з сухого доку при докованні підводного човна.

На основних робочих площах розміщувався верстальний парк, ділянки по перевірці електро- та гідроустаткування підводних човнів, складські та побутові приміщення, а також пекарня, їдальня, лазарет, пункти санобробки, вузли зв’язку.

Із 1967 року у виробничій частині був облаштований захищений командний пункт дивізії підводних човнів. На робочих площах заводської частини планувалося укрити на випадок ядерної загрози приблизно 3000 осіб.

Сухий док — відгороджена частина каналу з габаритними розмірами: довжина — 102 метри, ширина — 10 метрів, глибина — 8 метрів. Вхід до нього закритий малим батопортом, через кінгстони якого здійснювалось його заповнення водою. Тут середня тривалість ремонту субмарини становила 3—4 тижні.

Арсенал — ремонтно-технічна база з підготовки озброєння для наводних кораблів, підводних човнів та ракетних берегових частин.
Тут зберігалися бойові головні частини для торпед та ракет, в тому числі ядерні, а також проводилися регламентні роботи по обслуговуванню й збірці виробів.
Арсенал складається із локальної та технічної зон.

У локальній зоні розміщувалися сховище головних частин та зал для зборки виробів. В технічній зоні були механізми для забезпечення роботи локальної зони й автономного життєзабезпечення всього арсеналу. Вантажний майданчик поєднується з локальною арсенальною зоною паттерною довжиною 304 метри.
Шлюзова камера арсеналу призначалася для захисту робочих приміщень від вражаючих факторів атомного вибуху.

Камера складається з протиатомних захисних воріт із зовнішнього боку та захисних герметичних дверей з внутрішньої сторони. Усередині шлюзової камери встановлені електроприводи для руху кожної стулки протиатомних воріт. Останні призначені для перекриття прорізу розміром 3,0 х 2,8 метра і сприйняття тиску до 60 кг/см² (приблизно 60 атмосфер). Їхні стулки зварені з листової сталі й прокату, заповнені бетоном марки М 500. Загальна вага однієї половини становить 10 тонн, товщина — 60 сантиметрів, висота — 3 метри.


Захисні герметичні двері виготовлені листової сталі. По периметру вони мають потужну гумову прокладку, що забезпечує герметизацію прорізів. Двері обладнані люком для проходження персоналу. Вага дверей 480 кілограмів.

Найбільше приміщення арсеналу з робочою площею 300 метрів квадратних. Більша його частина розбита на шість квадратів (планів-карт), на кожному з яких розгорталося робоче місце для збірки певного виду бойових головок.
Перед входом у складальний зал праворуч розташовані кабінети-сейфи, в яких зберігалося майно, необхідне для проведення складальних робіт (запасні частини, контрольно-вимірювальна апаратура, спецінструмент). Кабінети-сейфи закривають потужні металеві двері товщиною 18 сантиметрів, вага яких становить 300 кілограмів.

Навпроти кабінетів-сейфів уздовж стіни розміщувалися шафки зі спецодягом, у який переодягався робочий персонал, що складався з 6 чоловік: начальника групи, двох молодших офіцерів і трьох мічманів.
На технічному майданчику розміщувалися пульти керування системами вентиляції й кондиціонування повітря, підстанція зниження напруги, сушильна шафа для силікагеля, службові приміщення, навчальний клас, господарська комора, медичний пункт, агрегатна й компресорна.

На нульовому поверсі технічної зони розміщувалися системи автономного життєзабезпечення (дизель-генератори, холодильні машини й кондиціонери).

Для підтримки потрібної температури і вологості всі двері арсеналу були зачинені. Для проходу обслуговуючого персоналу був невеличкий коридор, що дозволяв обійти протиатомні ворота. Коридор закривали захисні електроконтактні двері. Одні з дверей були завжди зачинені, тобто заблоковані.

Арсенал мав складну систему охорони, над ним на поверхні гори було кілька рядів загороджень з колючого дроту. В охоронній системі використовували сигнальні міни й електричний струм.
У дворі арсеналу розташований вантажно-розвантажувальний майданчик, призначений для перевантаження контейнерів з боєголовками на спеціальні візки для транспортування у сховище локальної зони.

Для проведення завантаження (вивантаження) боєприпасів використовувалася вантажна естакада — споруда, вкрита шифером і розташована праворуч від входу в арсенал. Майданчик досить добре закритий з усіх боків. Вхід в арсенал додатково закривала маскувальна сітка.
Є також коротке відео, якість бажає бути кращою. Все-таки всередині дуже темно, і, щоб знімати, треба хорошу камеру.

Порада: якщо ви хочете краще все роздивитись — гуляйте без екскурсії. Гіди тут ходять рідко і дуже швидко. Також не рекомендую водні екскурсії, які обмежені в пересуванні, про фото в темряві при русі на човні й мови бути не може.
В приміщенні завжди низька температура, близько 15°C, захопіть светр і штанці.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---