100-річна лучанка розповіла, як пережила дві світові війни

Як пережила Першу та Другу світову війну, розповіла лучанка, на долю якої випало чимало випробувань. 4 червня виповнилося 100 років лучанці Ганні Рудик.

Народилася Ганна Якимівна у багатодітній селянській сім’ї на Ковельщині, - інформує Волинь-нова. Під час Першої світової війни родину вивезли у Курськ. Там від тифу померла мама. Батько більше не одружувався. Сам виховував семеро діток. Як міг, намагався замінити їм неньку. Ганна Якимівна згадує, що малою плакала за нею і допитувалася у тата, чому вона так довго не приходить.

Нелегко було сиротам, але виросли, бо, як каже ювілярка, гляділи один одного, ділилися останнім шматком хліба. Виросла, вийшла заміж за мешканця села Любитів. Розповідає, що на весіллі в її селі не було горілки, але всі веселилися і танцювали. А в Любитові поставили на стіл лише одну пляшку й пустили її по колу. І всім вистачило. Чоловік Ганні дістався, каже, добрий. Тож хоча й жили небагато, але в любові й злагоді. Але недовго тривало їхнє щастя. Розпочалася Друга світова війна і Панаса забрали до польського війська. При згадці про ті роки Ганна Якимівна сумнішає. Пригадала, як німці забрали корову–годувальницю, а вона вкрала худібку, ризикуючи життям. Потім довго переховувала. Зате діти були з молоком, не голодували.

З чоловіком Ганна Якимівна прожила понад півстоліття. Виховала семеро діток.

Все життя трудилася — і вдома, і в колгоспній ланці. Навіть тоді, коли розміняла дев’ятий десяток, не сиділа склавши рук. Щодня спускалася зі свого третього поверху у двір годувати курочок. Сусіди кажуть, що бабуся оптимістка і дуже позитивна людина.

Довгожителька — бадьора і життєрадісна. На здоров’я не нарікає — ще сама піднімається на третій поверх. І хоча, як більшість у її роки, погано чує і бачить, ще дає собі раду, сама гуляє на вулиці, а коли стає нудно, розважає себе, співаючи пісні.

Охоче ходить на дні народження до сусідів, відвідує сваху, яка живе у Нововолинську. Їздить з рідними до лісу по гриби. Словом, живе повноцінним життям і тішиться кожним днем.

«Живу стільки років, бо маю добрих дітей», – переконана жінка. Рідні розповідають, що день народження Ганни Якимівни відзначають щороку. За столом збирається вся велика родина — діти, 10 внуків, 9 правнуків. Приїжджають навіть із Южно-Сахалінська, Ашхабада.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---