Депортованим холмщакам з Волині все важче приїздити на історичну батьківщину

Щороку українців Холмщини, яких депортували з рідних домівок, запрошують на заходи на території історичної батьківщини. Та через вимоги візового режиму, пенсіонерам надзвичайно важко отримати візу і поклонитися могилам предків.

19-те віче скорботи у пам’ять про жертв депортацій та терору на території Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння, Бойківщини відбулося сьогодні, 27 березня у Луцьку.

Кількість жертв депортацій та етнічних чисток серед українців з цих споконвічно українських територій обчислюється сотнями тисяч.

Під час Першої світової війни депортовано з Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Волині, Східної Галичини 3,6 мільйона українців. Перше виселення відбулося в 1914 році за наказом австрійського уряду. Близько 400 українців, переважно з Надсяння, виселили на захід. Люди перебували в таборах, гинули від голоду, холоду, хвороб. Згодом, у 1915 році понад 3 мільйони українців виселили вглиб Росії і розселили в 37 губерніях.«Дороги депортації були густо всіяні могилами. Нерідко згадували депортовані, що не було як багатьох поховати в дорозі. Ставили дерев’яні березові хрести, або ж просто обабіч дороги валялися трупи. Кілька сотень тисяч не вижили. В сім’ях моїх батька і матері 10 осіб дочасно пішли з цього життя, а були такі сім’ї, де повмирали всі», - розповідає очільник товариства «Холмщина» Микола Онуфрійчук.Але на цьому біди українців на цих територіях не припинилися, продовжує він. В міжвоєнний період продовжувався наступ проти українства. Заборонялися українські школи, ліквідовувалися бібліотеки, культурно-просвітницькі товариства, закривалися і нищилися українські храми. У 1942-1943 роках було знищено 500 представників української інтелігенції, священиків, кращих кооператорів, членів їх родин. Потім сталася «Волинська трагедія», коли загони Армії Крайової палили українські села. Лише в селі Сагринь знищили більше 800 осіб, з них більше 150 були дітьми.9 вересня 1944 Польський Комітет національного визволення (ПКНВ) уклав з УРСР «Угоду між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР».

Більше 500 тисяч етнічних українців було депортовано у Радянський Союз зі споконвічних українських земель: Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини, Бойківщини. І хоч тепер «залізна завіса» з кордонів впала, та побувати на історичній батьківщині депортованим українцям не так легко.

«Депортація - це ходіння по муках разом зі смертю, хворобами, голодом і холодом. Ми зазнали втрат не лише матеріальних, а й духовних. Найголовніша втрата – нас позбавили нашого прадавнього краю, де століттями жили наші предки. Прикро, що зараз ми не можемо нормально відвідувати свою малу батьківщину, тому що незважаючи на наші звернення полегшити візовий режим, він з кожним роком ускладнювався. І зараз наші пенсіонери, які мають мізерні пенсії, не можуть відкрити візу», - нарікає Микола Онуфрійчук.Численні звернення і до президентів, і до глав урядів, і голів Верховної Ради, і нардепів, і Міністерства закордонних справ, вирішити це питання не допомогли. Тож родини депортованих українців мають досі проблеми з відвідуванням своїх історичних храмів та могил предків. До слова, додав Микола Онуфрійчук, щороку з Волині запрошують на Холмщину делегацію,числом не менше 900 людей. Та весь час дивуються, що приїжджає невелика група. А все через труднощі отримати візу.

Своєю черго, настоятель храму ікони Холмської Божої Матерії протоієрей отець Михаїл після панахиди звернувся до волинян, аби вони не забували історичних уроків.

«Чому ми ходимо до пам’ятників? Ми хочемо вберегтися від чергового проходження того ж болючого уроку. Щоб не повторювати собі, що злодій є, що кордони держави – святе, що мова – це не просто так. І щоразу кожен візит - це не просто свічка, не просто вінок, а повторення постулату: «Ствердження свого на своїй землі», - зауважив він.Усі присутні в пам’ять про жертв переселень та військових конфліктів, поклали квіти до пам’ятного знаку, на якому викарбувані знищені українські села, і помолилися за винищених земляків.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---