«Із добром у серці»: інсулінозалежний лучанин знаходить втіху на роледромі

Ролики – то заняття, яке поглинає Артема Тимчука, як то кажуть, - цілком і повністю. Вільний від навчання час він часто проводить на роледромі з друзями: вивчають різноманітні трюки, спілкуються. На жаль, у дитинстві перед хлопцем був не дуже широкий вибір, чим зайняти себе, оскільки постійно потрібно було думати про застереження, що наклало відбиток на усе життя. У Артема – цукровий діабет. Він інсулінозалежний.

Артем Тимчук проживає в Луцьку, любить кататись на роликових ковзанах. Навчається у коледжі технологій, бізнесу і права Східно-Європейського національного університету імені Лесі Українки на першому курсі.

Історію Артема розповіли у Фонді Ігоря Палиці «Тільки разом».

«Це було тринадцять років тому, я перехворів бронхітом. У мене виявили бронхіт і… я точно історії не знаю, але, як розказувала мама, мені зробили щеплення і пішло ускладнення. Мені тоді стало погано, викликали швидку і ніхто не міг зрозуміти, чого мене завели в лікарню і зробили аналіз цукру. Цукор був дуже високий. І мені відразу поставили діагноз - цукровий діабет», - пригадує Артем.Без постійних вимірів рівню цукру і режиму прийомів штучного гормону Артем не пам’ятає себе. Це – його життя, його вчора, сьогодні. Та й завтра.

«Кожен раз ти знаєш, що тобі коли робити. Коли низький цукор – треба щось солодке з’їсти. Постійний контроль цукру має бути.Ви знаєте, воно якби, і не страшно, можна жити, як і проста дитина, просто обмежувати себе в солодкому», - розповідає хлопчина.

Особливий режим діабетика передбачає не лише увагу до харчування, але й до здоров’я в цілому, до руху, переживань.

Та боротьба зі спокусами, напевне, була найскладнішим випробуванням у дитинстві.

Катання на роликах – не єдине улюблене заняття Артема. Звісно, він, як і більшість сучасних молодих людей, любить поблукати Всесвітньою мережею, побачитись, порозважатись. У книгах шукає пригоди і вболіває за становлення образу головного героя. Ідеал – то збірний, у якому найголовнішими рисами мають бути впевненість і сила духу, волі. Оце й собі хотів би мати.

«Останнім часом у своїх друзів працюю як приватний психолог. Багато хто звертається зі своїми проблемами і просить дати пораду чи щось таке. Не боюсь, тому що деякі ситуації, можливо, пережив сам, то знаю, як вчинити. А деякі - здогадки», - ділиться Артем.

Зараз юнак навчається у коледжі, здобуває спеціальність комерсанта-підприємця. На його думку, вона допоможе здійснити ту просту модель майбутнього, яка поки що окреслена приблизно, пунктиром.

Уже три роки поспіль Артем серед інших 40 інсулінозалежних дітей – учасник програми допомоги Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Два роки це була щомісячна підтримка ліками, необхідними хворим на цукровий діабет. Цього року це - разовий транш. Але то - частинка того добра, що необхідне у скрутних ситуаціях.

«Добро роблять люди, які зараз займаються благодійністю, возять різні речі в АТО. Добро роблять люди, які жертвують свої речі бідним людям, тобто стараються. Щоб було добре не тільки їм», - роздумує Артем Тимчук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---