МандроСвіт у Марокко: побут африканців на власному досвіді

Це - одна з найбагатших країн Африки, але свого африканського колориту Марокко не втрачає. Жодним чином. Про гігєну, яка викликала в нас неабияке обурення і протест; про харчування, яке швидше тішить, аніж засмучує (увага - тільки не облизувати пальці!); опалення (так-так, в спекотній країні гарячого материка); погані звички місцевих (можливо, тут навіть краще, ніж в Амстердамі:); ну, і транспорт, де за проїзд можуть дати грошей клієнту, - Мандросвіт з Луцька продовжує досліджувати африканські міста.

В попередньому матеріалі про Марокко ми казали, що тут уперше за три місяці нарешті відчули дух подорожі, але справжній екстрим почався пізніше, коли ми покинули Марракеш і поїхали досліджувати країну автостопом.

Почнемо з найважливішого – харчування. Прогодуватися в Марокко - не проблема: хліб, молоко, овочі та цитрусові тут дешеві. Приміром, 1 кілограм мандаринів коштує 7-8 гривень, хліб – 2-4 гривні, 0,5 літра свіжого молока – 7 гривень. Для любителів м’яса тут рай: яловичину, баранину і курятину в Марокко додають майже в кожну страву. Нам зі своїми вегетаріанськими переконаннями доводиться постійно уточняти, чи не містить та чи інша страва м’яса чи риби. Для цього ми навіть вивчили, як це сказати арабською: «бла лхам» - без м’яса, «бла лахут» - без риби. Смачно і недорого поїсти в Марокко можна прямо на вулиці, чого нам так бракувало в Європі. Причому, це буде повноцінний обід із супом, другою стравою і чаєм.

Їдять марокканці зазвичай руками, з однієї спільної тарілки, набираючи страву шматком хліба. Тому в традиційному марокканському домі ви наврядчи знайдете багато столових приборів. Марокканський хліб – це різного розміру круглі коржі. Щоранку марокканці купують його до сніданку свіжим. Вчорашній хліб їдять хіба що тварини. Більше того, більшість місцевих не куштують хлібний м’якиш – вони його викидають і їдять самі тільки шкірки. Незрозуміле марнотратство!

Кухонних рушників ми не бачили ніде. Серветками користуватися також не прийнято, їх не подають навіть у кафе. Іноді пальці доводиться облизувати. Чому це навіть гірше, ніж може здаватися, ми розповімо далі, в частині про гігієну.

Гігієна в Марокко – це взагалі окрема і не дуже приємна тема. Здавалося б, одна з найбагатших країн Африки, досить цивілізована через близькість Європи, а смітників на вулицях майже нема. Ми постійно носимо з собою пакет зі сміттям, іноді приносимо його додому. Мила нема ні в громадських, ні в домашніх туалетах. Тому, якщо в тебе не виробився марокканський імунітет до бактерій, руки краще не облизувати. Туалетний папір у будь-якій мусульманській країні – велика рідкість. Відомо, що мусульмани після кожного відвідування туалету миються. Тому туристам доводиться або робити те саме, або носити папір з собою. Ми миємо руки шампунем, який везли ще з України, і постійно купуємо сухі серветки.

Туалети в Марокко вганяють нас у паніку. В традиційних домівках вбиральня – це таке невеличке приміщення, відгороджене від житлової площі лише стіною 1,5-2 метри. Тобто, візуальна ізоляція людини присутня, а от звукової нема взагалі. Тобто, коли ти робиш свої брудні справи, то тебе чують усі мешканці квартири. Європейські унітази трапляються лише в нових квартирах і готелях. Всю сантехніку заміняє свого роду дірка в підлозі з опорами для ступнів і краник у стіні, з якого треба набрати воду у відро і змити «докази».

А що найекстримальніше, то це те, що ці туалети дуже часто слугують тут душами. Грієш собі воду в чайнику на газовій плиті, розводиш її у відрі до потрібної температури, береш ковшик і йдеш у туалет обливатися. Звісно, в нових будинках є душ і навіть ванни, але на гарячу воду не сподівайтеся, тут також діє схема з відром і ковшиком. Це так дивно, в такій сонячній країні можна на кожен дах поставити по сонячній батареї і горя не знати. Але в них то бойлер зламаний, то газ у балоні закінчився. Що там, душ двічі в день? Раз на два дні помити основні місця – от марокканські реалії. А чому це так екстремально, ми розкажемо далі - в частині про опалення в оселях.

Опалення в типових марокканських квартирах не передбачене в принципі. За 10 днів мандрівки нам трапився лише один газовий обігрівач, і то в хостелі. Ви можете запитати, навіщо в Африці опалення, але тут, на півночі Марокко, взимку буває до -8. Вікна старі, дерев’яні, зі щілинами і однією шибкою, тепло не тримають зовсім. Крім того, підлоги і стіни зазвичай кам’яні або викладені яскравою кольоровою плиткою, що добре для спекотного літа, але взимку в такому домі почуваєшся як у холодильнику.

Отак ми приїхали грітися в Африку: спимо вдягнені, у спальниках і під двома хутряними ковдрами. А вранці відкриваємо вікна, щоб впустити в дім тепле повітря. Через холод у квартирах ще й дуже волого, тому про те, щоб прати свій одяг, поки мови нема. Я навіть боюся питати в когось про пральні машини. Сьогодні в місті Шефшауен бачили, як жінки перуть білизну біля гірської річки. Ми часом перемо свої речі руками, але вони сохнуть по кілька днів, тому ми возимо їх за собою в пакетах і досушуємо в різних містах.

Погані звички в Марокко.

Попри те, що переважна більшість марокканців – мусульмани, іслам тут не дуже жорсткий, тому алкоголь продається легально, хоча й не так відкрито, як в Україні. Але марокканські чоловіки компенсують собі це іншими способами. По-перше вони п’ють багато дуже міцного чаю, називаючи його “марокканським віскі». По-друге, гашиш – от другий бог у Марокко. Курять його практично всі дорослі чоловіки. Продається він напівлегально, тобто поліція знає, але закриває на це очі, маючи свій відсоток. Як розповів нам учора один торговець у Шефшауені, у горах над містом діють цілі картелі з виробництва відбірного гашишу. “Tosmokealittlebit” пропонують на кожному кроці і в повен голос. В цінах на гашиш ми не розбираємося, але торговці переконують, що ніде в світі ми не знайдемо такий якісний гашиш по такій низькій ціні. Це, як виявилося, і приваблює в Марокко мільйони туристів з усього світу.

Транспорт Марокко ми дослідили навіть більше, ніж планували, мимоволі відійшовши від ідеї автостопу. Взагалі, поняття автостопу в країні відоме мало кому. Коли зупиняєш автомобіль і просиш підвезти безплатно – підвозять, ще й грошей дають. Не взяти неможливо – покладуть у кишеню. А якщо просиш допомогти з пошуком недорогого житла, то можуть і додому до себе забрати. З нами в Марокко таке трапляється часто.

В марокканських автобусах ми тепер теж трохи розбираємося, бо дуже часто вони нас підвозили безплатно, коли ми казали, що їдемо автостопом, а зрідка – платно, коли ми самі пропонували їм гроші. Є дорогі автобуси фірми СТМ, вони дорожчі, комфортабельні, роблять мало зупинок і їдуть швидко. А є звичайні, дешевші міжміські автобуси. Вони нам подобаються більше, бо заїжджають в багато мальовничих сіл, набираючи силу силенну дуже колоритних людей. Одна поїздка таким автобусом – це все одно, що міні-тур по Марокко.

Але найбільше нас здивувало міжміське таксі GRAND. Це такі собі старі широкі Мерседеси, куди поміщається по 6 пасажирів: двоє спереду і четверо ззаду. Це не дуже комфортно, зате досить дешево, тому іноді в Марокко ми дозволяємо собі таксі.

В темі про транспорт не можемо не згадати дитячі візочки. В Марокко ми їх не бачили жодного разу, бо дітей тут носять на спинах, прив’язуючи спеціальними платками і накриваючи ковдрами. Часом отак «на мамі» може їхати дитина років п’яти, і мама несе, терпить. Татусі дітей зазвичай не носять.

Інтернет в Марокко майже всюди дуже повільний. Ми назнімали багато відеороликів під час подорожі, але опублікувати їх зможемо хіба що в Європі. Тому ми поки збираємо враження, а ви чекайте на наше повернення!

Юля КАМІНСЬКА

Традиційний дім в Марокко - весь в плиточці

Біля марокканського будинку

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---