Сезон осінніх ягід на Волині - у розпалі

Волинянка Ганна Огроднічук значну частину свого життя проводить у лісі, збираючи гриби та ягоди, які продає на ринку. Жінка любить ліс, тому праця в ньому приносить їй задоволення, а лісові ягоди - користь здоров'ю. Про це повідомляє Слово Волині.

Розкажіть, як так сталося, що нині вас більше ваблять лісові стежки?

Вісімнадцять років пропрацювала листоношею. Поки була на роботі, менше бувала в лісі, а як вийшла на пенсію – ходжу, наскільки здоров’я вистачає. Живу в Ратному. Господарства великого не утримую. У лісі збираю гриби – колись в одному місці знайшла аж 212 (!), ягоди. Цьогоріч, правда, мало була, бо перенесла операцію, але щойно трохи подужчала – і знову в ліс. Охота є, то й іду.

І які ягоди зазвичай берете?

Чорниці, брусниці, лохину, журавлину. А ще напровесні збираю кору жостеру. Це дуже помічна рослина, особливо кора. У лісі вона не росте. Її треба шукати в кущах по хуторах.

Зараз у вашому кошику брусниці. Порадьте, як найкраще дати їм лад...

Завжди заливаю охолодженою кип’яченою водою і зберігаю в холодильнику. Так корисні і ягоди, і той настій, в якому вони перебувають. При хворобах нирок і сечовивідної системи його вживають. А журавлина, на власному досвіді пересвідчилася, нормалізує тиск. У мене були значні перепади. Як стала вживати її, тиск нормалізувався. Від жменьки журавлини й голова перестає боліти. Брусниці колись возила в Білорусь, там її добре купують. Знаю, що з брусниць та груш без цукру варення варять у співвідношенні один до одного. Але потрібно, щоб груші були без твердих крупинок.

І все ж таки збирати ягоди – то нелегка праця…

Багато хто стверджує, що найважче збирати чорниці. А мені – ні. Якщо їх є багато, то легко, перебираєш віточку за віточкою – і в банці познака є. А брусниці треба шукати у вересі, у траві. Більше їх ніде немає. Журавлину дуже легко збирати, якщо на неї врожайний рік. Якось було таке, що за один день назбирала три кошики – цілий мішок. За 10 хвилин – 2,5 літра. Просто жменями рвала. Це було на лісоповалі. Сосни зрізали, але деревину не забрали. І журавлинник поплівся по тих звалених соснах. Ягоди, як вишні, звисали з дерев. Ця праця, звичайно, нелегка, але якщо любиш ліс і його відчуваєш, то вона в задоволення.

А які ліси ви вподобали? Хвойний?

Ні. Я все життя їжджу ближче до своєї батьківщини (народилася і прожила добрий відрізок віку Ганна Петрівна в селі Теклине Камінь-Каширського району, що межує з Ратнівським, але вже багато років мешкає в Ратному. – Авт.). Автобусом їду до села, а далі – на велосипеді. По ці брусниці їздила у Підріччя Камінь-Каширського району. Добиралася автобусом, велосипедом, а далі – на підводу до людей попросилася. Всяке буває.

Вам дійсно подобається бувати в лісі, якщо долаєте стільки перешкод, щоб потрапити туди, не знаючи, чи знайдете бодай щось…

Якби не подобалося, то і не йшла б. Але ця любов виховується з дитинства. Ми біля лісу жили, і я ще зовсім маленькою ходила по гриби-ягоди.

Ганна Огроднічук дуже позитивна жінка. У її непросте життя разом із нелегкою працею вплелося те, чого так прагне душа: спокій віковічних дерев, щебет птахів і неймовірне поєднання запахів квітів, трав, ягід, які не можна передати просто словом, бо вони живуть у лісовій гущавині, у тиші, у здоров’ї.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---