«Століття Якова» покажуть на сцені волинського театру

У Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т.Г. Шевченка відбудеться вистава, створена за мотивами роману луцького письменника Володимира Лиса «Століття Якова».

Прем’єру планують на 27 лютого, - повідомляє «Слово Волині».

На питання, що з цього приводу думає автор роману, Володимир Лис відповів: «Моє ставлення до цього, безумовно, позитивне».

А історія виникнення задуму щодо вистави така: прочитав роман головний режисер волинського театру Петро Ластівка. І він сказав, що добре було б, аби Володимир Лис написав п’єсу. Але запропонував такий варіант: оскільки роман багатоплановий, і, як казав Кузьма Прудков, «нельзя объять необъятное», і це буде перестрибування через усі події... Тим паче, що зараз вистава триває до двох годин, не можна буде всього охопити, тому запропонував автору зробити п’єсу за якоюсь однією сюжетною лінією. От і створили сюжетну лінію про стосунки Якова і Уляни.

Спочатку планувалася назва «Кохання Якова». Як розповідає Володимир Лис, згодом дійшли висновку з головним режисером і режисером Миколою Яремківим, якого запросили з Києва, що п’єса буде називатися «Століття Якова: перше кохання». А жанр (так уже режисер придумав) – «Поліська рапсодія на дві дії».

«І по суті, цю п’єсу я написав сам, у театрі її дещо скоротили», – додає Володимир Лис.

Автор уточняє, що можливе і продовження спектаклю. А поки що – волиняни в очікуванні вистави «Століття Якова: перше кохання».

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, Володимиру Лису двічі пропонували екранізувати його роман «Століття Якова». Обом телестудіям він відмовив.

«Вірю, що колись цей роман екранізують так, як належить. Сподіваюся, знайдеться режисер, який відчує енергетику Якова і повністю зрозуміє його образ. Сподіваюся, що доживу до того часу», - сказав тоді письменник.

Нагадаємо, «Століття Якова» потрапило до п’ятірки книг-фіналістів «Книги року BBC-2010».



Професор УКМА, експерт Бі-Бі-Сі Віра Агеєва - про роман «Століття Якова»:

«Володимир Лис не побоявся звернутися до ніби немодного сьогодні жанру родинної саги, більш того, написав роман майже реалістичний - психологічно дуже переконливий. А за психологією персонажів я в сучасній прозі вже, сказати б, скучила.

Виявилося, що якраз реалістична розповідь про людину у вирі реальної історії - одна з найбільш захопливих книжок, з-поміж написаних в Україні за останні роки.

Поліський селянин Яків таки доживає до столітнього ювілею, і в його біографію вмістилася і велика любов, і тяжкі втрати, й невідпокутні помилки, й страшні небезпеки.

Якраз на долю його покоління українська історія припасла таки дуже виснажливі випробування. Велика Історія сама непроханою приходила на обійстя галицьких і наддніпрянських селян, пускаючи з димом хати, розлучаючи сім'ї, вбиваючи невинних дітей... Попри все, Яків Платонович до глибокої старості не втратив здатності любити, не розгубив живого інтересу до мінливого довколишнього світу, не розучився допомагати тим, кого вважає слабшим за себе.

Володимир Лис майстерно вписує інтимну біографію героя у велику історію. Так що "Століття Якова" - це й розповідь про кохання, і соціально-психологічна драма і просто захопливий, насичений несподіваними поворотами сюжет, який не може залишити читача байдужим».

Експерт Бі-Бі-Сі, журналіст і депутат Ольга Герасим'юк:

«Десь я прочитала iсторiю про самого Лиса: коли було йому п'ять рокiв, то якось вiн вийшов з хати й зiткнувся з невiдомим звiром, що дивився на нього голодними очима. Малий Лис вернувся в хату й винiс йому поїсти. Потiм той звiр приходив до хлопчика Лиса часто, аж поки бабуся не побачила, - а то був Вовк.

Лiсовий Вовк iз людським дитинчам Лисом були встановили крихкий i майже неможливий контакт. Вiн у життi не буває - але... буває, я в таке вiрю. Таке можна вичитати у Маркеса, про що я й думала, читаючи вже "Столiття Якова" того Лиса, що вже вирiс iз Вовкового друга. Усi болючi любовi, смертi, чуднi чужi-рiднi дiти, зробленi в грiху, яким часто буває любов людини, що живе, як душа закомандує... Усi драми й фарси через цю душу... Уся ця, як Сарагоськi згубнi води, душа... Усi сто лiт Якова, що найбiльше на фiналi захотiв дожити не до тих ста лiт, а до весни, коли оживе й засюрчить цвiркун, який вiчно це робить у його самотнiй хатi...

Усе це - хороша лiтература, що житиме сто рокiв, як свiт виживе, звiсно».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---