У Башликах відстоюють будівництво школи

Це найболючіше питання усіх жителів нашого села, незважаючи на те що немає навіть дитячого садочка при кількості більше 200 дітей до 6-ти років. Школу потрібно не «добудувати», а принаймі тільки ще розпочати її будівництво. Якщо діти уже 20 років ходять і навчаються у пристосованому приміщенні, то уже діти тих дітей, хто закінчив там навчатися підуть у ту ж саму школу. Так, село перспективне. Але чим можуть займатися ось ці 200 діток до шести років? Із якою підготовкою вони ідуть до школи не відвідавши як більшість їх однолітків дитячий садок? Чим займається уся молодь, де вони можуть зібратися разом, коли у них немає уже 20 років будинку культури? А діти шкільного віку? Як мають сприймати шкільну програму займаючись на уроках коли «навчальний процес відбувається з порушенням санітарно-гігієнічних норм», «без спортивного залу, їдальні, актового залу , кабінетів хімії, фізики і т.д»? Що можуть відчувати, коли інші діти на канікулах мають можливість відвідати при школі табір відпочинку, а в них такого ніколи не було? Чим займаються і як вони проводять свій вільний час, якщо в селі немає жодного гуртку художньої самодіяльності, тому що його немає де провести, оскільки діти навчаються у дві зміни? Проектно-кошторисна документація завищена? Можливо. Якби школа розпочиналась будуватися в той момент, чи хоча б незабаром після того, коли уже піднімалось це питання про її будівництво, вона була б у два, а то і три рази менше її вартості, а не 100 мільйонів як на сьогодні. Якщо зменшувати вартість будівництва за рахунок школи на меншу кількість учнів, меншу кількість кабінетів, класів, то це не вихід. Від усіх жителів села Башлики прошу як депутатів Волинської обласної ради, народних депутатів України, так і усіх, хто якось може посприяти початку, а надалі звичайно і завершенню будівництва школи, допомогти у вирішенні цього питання. Незабаром 1 вересня, і щоразу дивлячись в такі ще щирі, чесні, наївні очі оцих же дітей, задумуюсь, а чи справді ми все зробили, що могли? Чи не обманюємо ми дітей, себе переконуючи в тому , що більше зробити не можемо? Дитинство надто швидкоплинне, його вдруге не дається прожити, його не повернути назад… Пробачте діти усім нам дорослим за… Не знаю… Напевне за все, чого ви вже ніколи не зможете відчути, сприйняти, почути, зробити у свої дитячі роки… Пробачте.