У Ковелі назву площі присвоїли, а узаконити її – «забули»

На сьогоднішній сесії Ковельської міської ради депутати одноголосно прийняли рішення «присвоїти центральній площі перед Будинком рад ім’я «Героїв Майдану», керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи пропозиції мешканців міста та рекомендації топонімічної комісії від 19 березня цього року. Згідно рішення, відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету міськради має забезпечити виготовлення та встановлення меморіальних дошок, а відділ комунального господарства – фінансування цих робіт.

Так вже повелося, що ковельські чиновники навіть благородну справу можуть звести нанівець своєю некомпетентністю. Подавши депутатам проект рішення про просвоєння назви площі, головний архітектор міста Людмила Мурай, очевидно, «забула», що сама площа – ніким не узаконена!

У проекті змін до генерального плану міста (М 1:10 000), який розроблявся Львівським державним інститутом проектування міст «Містопроект» (з цим картографічним документом можна ознайомитися на офіційному сайті Ковельської міської ради), взагалі не зазначено, що у Ковелі перед «Білим домом» є площа. Існує вулиця Незалежності! В аплікації тут вказується під № 1 – міська рада, райдержадміністрація, управління архітектури, державний архів (вулиця Незалежності, 73), № 27 – Палац учнівської молоді, № 72 – ресторан, № 73 – кафе-бар. В опорному плані та схемі планувальних обмежень (М 1:10 000), які також розроблялися фахівцями «Містопроекту», теж немає ніякої площі.

Навіть у пояснювальній записці проекту змін до генплану міста Ковеля, ви не знайдете жодного слова про будь-яку площу, не кажучи вже про «центральну». Документ цей підписали посадовці державного інституту проектування міст «Містопроект» (Львів, 2013 р.): директор Іван Квик, начальник архітектурно-планувальної майстерні № 2 Віталій Дубина та головний архітектор проекту Наталя Сивенька. Варто зауважити: проект розроблено у співпраці з головним архітектором міста Людмилою Мурай.

І це ще не все! Як виконавці проекту рішення, так і депутати, які голосували за це волевиявлення міськради, попросту зігнорували спеціальний закон, який врегульовує відносини, що виникають у зв’язку з присвоєнням об’єктам права власності, під якими розуміються, з-поміж іншого, площі, майдани та ін. Рішення Ковельради не містить навіть натяку на Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». А дарма!

В преамбулі рішення йдеться також про якісь анонімні «пропозиції мешканців міста». Але ж було, нібито, громадське слухання з цього питання?

По обіді 17 березня на офіційному сайті з’явилося повідомлення виконавчого комітету міської ради: «Враховуючи звернення громадян міста Ковеля, 18.03.2014 року о 16.00 годині в сесійному залі Будинку рад (вул. Незалежності, 73) відбудуться громадські слухання з питання присвоєння центральній площі або одній з вулиць міста імені «Героїв Майдану» або «Небесної сотні». Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь в обговоренні».

Зі слів очевидців, назвати «громадськими слуханнями» те, що відбулося, можна з великою натяжкою, бо з 46 осіб, присутніх на заході, 11 – були «громадськістю» (з них троє – журналісти), а решта – переважно працівники міськвиконкому, які в робочий час формували «масовку», та кілька депутатів міськради. Як поінформував присутніх секретар міськради Михайло Гетьман, «оскільки до мерії офіційно жодної пропозиції щодо перейменування тієї чи іншої вулиці іменем «Героїв Майдану» або «Небесної сотні» не надходило, то наразі пропонується обговорити на вибір вулиці Смірнова чи Театральна». Звідки ж візьмуться ті пропозиції ковельчан, коли оголошення про «слухання» були оприлюднені на сайті міськради близько обіду 17-го числа, а саме засідання відбулося вже наступного дня?

Під час обговорення було зазначено, що рішення про перейменування вулиці може викликати певну соціальну напругу. Настоятель собору Святого Димитрія Солунського, благочинний міського благочиння УПЦ Київського патріархату, протоієрей Анатолій Александрук наполягав на тому, щоб навпроти Будинку рад, де постійно на віче збирається громада, поставити хрест та освятити його. І рекомендував це зробити протягом кількох днів, адже 30 березня виповнюється 40 днів відтоді, як у Києві в жорстоких протистояннях масово загинули активісти Євромайдану.

Водночас, з цією думкою категорично не погодилися керівник міськрайонного штабу Національного спротиву Віра Федосюк, депутати міськради, представники влади, які переконували священика, що на цій площі також відбуваються й урочисті події, тому хрест дещо «не вписуватиметься» в загальну картину…

Ось в таких умовах відбувалося обговорення «громадою» десятків чиновників громадських ініціатив. Якби народні обранці були більш уважними, то неодмінно виявили б некомпетентність влади, яка буквально «підвісила» ситуацію із вшануванням подвигу героїв «Небесної сотні» поза межами правового поля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 989 затверджено «Порядок проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Строк проведення громадського обговорення обчислюється з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення і повинен становити не менш як два місяці, а пропозиції чи зауваження подаються не менш як протягом 30 днів. Є інші процедурні нюанси.

Закон чітко зазначає, що питання про присвоєння об’єктам права власності імен назв історичних подій мало би порушуватися персонально міським головою, в даному випадку – Олегом Кіндером, шляхом підготовки останнім відповідного подання про присвоєння такої назви. Самі ж пропозиції щодо присвоєння центральній площі міста назви могли вноситися на його розгляд державними органами, трудовими колективами, об’єднаннями громадян та окремими громадянами.

Чи існує в природі необхідне подання ковельського мера, чи є письмові пропозиції органів, колективів чи громадян? Навряд, бо ні на «слуханнях», ні в проекті рішення, ні в ході сесійного розгляду про це не йшлося. Мало того, на сьогоднішній сесії не було самого градоначальника.

Отож, лише після усіх цих складових Ковельська міська рада мала повноваження братися за розгляд важливого для життя громади питання.

Хтось із скептиків скаже: «Ну, яка різниця? Назвали, то й назвали площу…» Даруйте, але більше сотні патріотів України віддали свої молоді життя за те, аби, нарешті, в нашій державі запанував Закон. А можновладці продовжують маніпулювали ним навіть в таких святих і трагічних для нашого суспільства випадках, бо нема ні площі, ні громадських слухань, ані законних підстав для рішення, а головне – нема совісті. Фарисеї!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---