USD 39.60 39.90
  • USD 39.60 39.90
  • EUR 39.73 40.00
  • PLN 9.76 9.92

Волинське село - у самому серці Росії. РЕПОРТАЖ

7 Квітня 2014 13:00
Волинське - колишнє село на захід від Москви, на берегах річки Сетунь, що увійшло до складу міста в 1960 році; складова частина сучасних районів Москви «Очаково-Матвіївській» і Філі-Давидково.

Такий собі шматок Волині у самому серці російської держави описав у своєму блозі користувач Часний сектор.



Історія

Урочище Волинське є найбільш древнім поселенням на території сучасних районів Москви. Історія села починається в середині XIV століття, його засновником і власником був Дмитро Михайлович Боброк-Волинський, тут розташовувалася його вотчина. Він брав участь у всіх походах Великого князя Московського і став близьким радником Дмитра Донського з військових питань. Його ім'я пов'язане з битвою на Куликовому полі в 1380 році, коли він на чолі засадного полку завдав вирішального удару і забезпечив переможний результат бою.

«Час прииде, и время приближеся! Дерзайте братья и други, – воскликнул Боброк».


Ім'я Дмитра Волинського-Боброка неодноразово зустрічається в літописі «Сказання про Мамаєвому побоїще».

Воєвода Дмитро Боброк Волинець слухає землю перед Куликівської битвою/Сказання про Мамаєвому побоїще. Рукопис 17 століття.


«Бысть же с князи литовскими воевода нарочит и полководец изящен и удал зело, именем Димитрей Боброков, родом земли Волынскиа, его же знали все и боялись мужества его ради».


Біографія

Дмитро Михайлович Боброк-Волинський (Дмитро Коріятович) (2-а половина 14 століття) — князь з роду Коріятовичів, воєначальник Дмитрія Донського. Був одружений з дочкою великого князя московського Івана Красного, сестрою московського князя Дмитра Донського — Анною. Засновник відомого в Росії князівського роду Волинських.

Родом із Волині. Один із молодших синів князя Новгорода-Литовського Коріята Гедиміновича, онук Гедиміна. Між 1353—1366 роками правив володінням у районі річки Бобрка, залежних від Великого князя Литовського Любарта, васалом якого був Дмитро Михайлович. На цих землях заклав замок Боброк, який дав початок пізнішому місту Бібрка.

1366 року ці землі перейшли у залежність від польського короля. Дмитро Корятович вимушений був шукати щастя в Сіверській землі,та перейшов на службу до суздальсько-нижегородського князя Дмитра Костянтиновича, а 1371 року став зятем і головним воєводою московського князя.

Перейшовши на службу до Москви, прийняв прізвисько Боброк-Волинський. Очолював московське військо в походах на Рязань 1371 і на волзьких болгар 1376. Брав участь у походах московського війська проти золотоординців 1378 року. Особливо відзначився в Куликовській битві 1380 року. Командуючи засадним полком, Боброк-Волинський і серпуховський князь Володимир Андрійович вибрали найвлучніший момент для удару по татарських полчищах, що й забезпечило московському війську перемогу в Куликовській битві.

Згідно з літописами, 1399 року, б'ючись із ординцями на боці війська Великого князя Литовського Вітовта, загинув у битві біля річки Ворскла.


Цікавий історичний факт:

Родовий герб Дмитра Боброка-Волинського ( Коріятовича) - Святий Юрій Змієборець (геральдичний герб Коріятовичів) став гербом Московських князів і теперішньої сучасної Москви, а син Дмитра Донського — князь Василь став карбувати монети із зображенням святого Юрія на коні зі списом (рос. копьё) — звідси й пішла назва «копійка».


Одна із письмових згадок про село Волинське датується 1572 роком, коли цар Іван Грозний у заповіті відписав село з селами старшому синові, царевичу Івану Івановичу, який так і не зміг стати власником села, трагічно загинувши від рук батька через кілька років. У результаті село дісталося молодшому братові Федору, який і став царем.

Потім у Волинському розташовувалися заміські володіння боярині Годунової, князів Долгоруких і Шереметьєвих.

Надалі селом став володіти боярин князь Лобанов-Ростовський. У літописі від 1623 року міститься наступний опис Волинського: «в ньому з двома селами (Давыдково і Очаково) і пустками було 988,5 десятин орних земель, 54 двори, з яких більше половини становили порожні і 33 душі чоловічої статі».

Близькість до Москви того часу і гарні природні умови стали причиною того, що в першій половині XIX століття Волинське стало дачним місцем. У 1884 році в селі проживало 16 осіб, але налічувалося 22 будинки, які заселялися в літній час.

З відомих людей тут у літній час в 1830-х роках проживав відомий російський актор Щепкін, а 1839 року у Волинському гостював Гоголь.

Останніми власниками села були Кнопи - представники відомої династії фабрикантів.

За Радянської влади

В 1917 році місцеві селяни розгромили маєток останніх власників села - Кнопов. Тим не менш, Волинське зберегло свій статус дачного поселення.

У 1920-ті роки у Волинському були побудовані дачі вищої партійної школи. У 1930 - дача М. І. Калініна, яка була розташована навпроти «Ближньої дачі» Сталіна. Там же розташовувався і бункер Сталіна, в якому він перебував під час Великої Вітчизняної Війни, коли німці підступали до Москви. Бункер в даний час підтримується у працездатному стані. У 1988-1989 роках поряд з дачею Сталіна була також побудована дача Горбачова.

"Ближня дача" Сталіна
Дача Горбачова

Великою таємницею під грифом секретно залишається на цій території таємничий сталінський підземний метро-тунель,який бере початок з Кремля і веде до бункера,що розташований на колишній дачі диктатора (при сталінщині Волинське мало назву Кунцево).

Москва, Кремль - Кунцево(Волинське), "Ближня дача"Сталіна


Волинське - колишнє село на захід від Москви, на берегах річки Сетунь, що увійшло до складу міста в 1960 році; складова частина сучасних районів Москви «Очаково-Матвіївській» і Філі-Давидково.



Саврасов А.К. Пейзаж. Волинське Село. 1887 рік

Історія
Урочище Волинське є найбільш древнім поселенням на території сучасних районів Москви. Історія села починається в середині XIV століття, його засновником і власником був ДмитроМихайлович Боброк-Волинський,тут розташовувалася його вотчина. . Він брав участь у всіх походах Великого князя Московського і став близьким радником Дмитра Донського з військових питань. Його ім'я пов'язане з битвою на Куликовому полі в 1380 році, коли він на чолі засадного полку завдав вирішального удару і забезпечив переможний результат бою.

«Час прииде, и время приближеся! Дерзайте братья и други – воскликнул Боброк» .



Ім'я Дмитра Волинського-Боброка неодноразово зустрічається в літописі «Сказання про Мамаєвому побоїще».
Воєвода Дмитро Боброк Волинець слухає землю перед Куликівської битвою / Сказання про Мамаєвому побоїще. Рукопис 17 століття. Гим



«Бысть же с князи литовскими воевода нарочит и полководец изящен и удал зело, именем Димитрей Боброков, родом земли Волынскиа, его же знали все и боялись мужества его ради».



Біографія

Дмитро Михайлович Боброк-Волинський (Дмитро Коріятович) (2-а половина 14 століття) — князь з роду Коріятовичів, воєначальник Дмитрія Донського. Був одружений з дочкою великого князя московського Івана Красного, сестрою московського князя Дмитра Донського — Анною. Засновник відомого в Росії князівського роду Волинських.

Родом із Волині. Один із молодших синів князя Новгорода-Литовського Коріята Гедиміновича, онук Гедиміна. Між 1353—1366 роками правив володінням у районі річки Бобрка, залежних від Великого князя Литовського Любарта, васалом якого був Дмитро Михайлович. На цих землях заклав замок Боброк, який дав початок пізнішому місту Бібрка.

1366 року ці землі перейшли у залежність від польського короля. Дмитро Корятович вимушений був шукати щастя в Сіверській землі,та перейшов на службу до суздальсько-нижегородського князя Дмитра Костянтиновича, а 1371 року став зятем і головним воєводою московського князя.

Перейшовши на службу до Москви, прийняв прізвисько Боброк-Волинський. Очолював московське військо в походах на Рязань 1371 і на волзьких болгар 1376. Брав участь у походах московського війська проти золотоординців 1378 року. Особливо відзначився в Куликовськійбитві 1380 року. Командуючи засадним полком, Боброк-Волинський і серпуховський князь Володимир Андрійович вибрали найвлучніший момент для удару по татарських полчищах, що й забезпечило московському війську перемогу в Куликовській битві.

Згідно з літописами, 1399 року, б'ючись із ординцями на боці війська Великого князя Литовського Вітовта, загинув у битві біля річки Ворскла.



Цікавий історичний факт:

Родовий герб Дмитра Боброка-Волинського ( Коріятовича) - Святий Юрій Змієборець (геральдичний герб Коріятовичів) став гербом Московських князів і теперішньої сучасної Москви, а син Дмитра Донського — князь Василь став карбувати монети із зображенням святого Юрія на коні зі списом (рос. копьё) — звідси й пішла назва «копійка».



Одна із письмових згадок про село Волинське датується 1572 роком, коли цар Іван Грозний у заповіті відписав село з селами старшому синові, царевичу Івану Івановичу, який так і не зміг стати власником села, трагічно загинувши від рук батька через кілька років. У результаті село дісталося молодшому братові Федору, який і став царем.

Потім у Волинському розташовувалися заміські володіння боярині Годунової, князів Долгоруких і Шереметьєвих.

Надалі селом став володіти боярин князь Лобанов-Ростовський. У літописі від 1623 року міститься наступний опис Волинського: «в ньому з двома селами (Давыдково і Очаково) і пустками було 988,5 десятин орних земель, 54 двори, з яких більше половини становили порожні і 33 душі чоловічої статі».

Близькість до Москви того часу і гарні природні умови стали причиною того, що в першій половині XIX століття Волинське стало дачним місцем. У 1884 році в селі проживало 16 осіб, але налічувалося 22 будинки, які заселялися в літній час.

З відомих людей тут у літній час в 1830-х роках проживав відомий російський актор Щепкін, а 1839 року у Волинському гостював Гоголь.

Останніми власниками села були Кнопы - представники відомої династії фабрикантів.

За Радянської влади

В 1917 році місцеві селяни розгромили маєток останніх власників села - Кнопов. Тим не менш, Волинське зберегло свій статус дачного поселення.

У 1920-ті роки у Волинському були побудовані дачі вищої партійної школи. У 1930 - дача М. І. Калініна, яка була розташована навпроти «Ближньої дачі» Сталіна. Там же розташовувався і бункер Сталіна, в якому він перебував під час Великої Вітчизняної Війни, коли німці підступали до Москви. Бункер в даний час підтримується у працездатному стані.У 1988-1989 роках поряд з дачею Сталіна була також побудована дача Горбачова.

"Ближня дача" Сталіна







Дача Горбачова



Великою таємницею під грифом секретно залишається на цій території таємничий сталінський підземний метро-тунель,який бере початок з кремля і веде до бункера,що розташований на колишній дачі диктатора (при сталінщині Волинське мало назву Кунцево).

Москва, Кремль - Кунцево(Волинське), "Ближня дача"Сталіна



На даний час колишній дачний комплекс “Волинський” - це режимний державний об'єкт, що знаходиться на балансі ФСБ під пильним контролем та охороною.

Охорона з камерами та колючий дріт по периметру огорожі колишньої дачі Сталіна.
Пропускний пункт на дачу
Знаменита 5-ти метрова огорожа


Нинішнє положення урочища Волинське

Один із цікавих об’єктів на території урочища Волинського є кремлівський медзаклад – Волинська лікарня, яка за часів каденції путіна має іще одну назву - Федеральне державне бюджетна установа «Клінічна лікарня №1» Управління справами Президента Російської Федерації (Перша Президентська лікарня).

Знаходиться вона на вулиці Староволинській.
Фасад Волинської лікарні до каденції Путіна


Історія Волинської лікарні.


Волинська лікарня заснована в 1956 році. Почалася лікарня з пристосованого для медичного закладу малого Будинку прийомів Ближньої дачі Сталіна.


Старовинний парк, на території якої вона розташована, знаходиться в екологічно чистому районі Москви на річці Сетунь і примітний тим, що тут знаходиться мінеральне джерело, цілющі властивості якого відомі з давніх часів.

Волинська лікарня є одним з найстаріших закладів Кремлівської медицини, яка сама має більш ніж 400-річну історію. У травні 1600 року за Указом царя Бориса Годунова був створений Аптекарський наказ для бережения здоров'я государева».


Стародавні історичні події Волинської землі знайшли своє відображення в гербі Волинської лікарні, затвердженому Геральдичною палатою - герба князівського роду Волинських, який також став офіційним логотипом кремлівської лікарні.

Крім того, Волинська лікарня має свій прапор з Волинською геральдикою та гімн) у виконанні Кабзона.

Приспів гімну:

Мы можем тобою гордиться
И это не просто слова,
Волынская наша больница,
По адресу город Москва.
Волынская наша родная больница,
По адресу город Москва.
Офіцфйний сайт Волинської лікарні http://www.volynka.ru/About
Герб Волинської лікарні

Прапор Волинської лікарні в кабінеті головного лікаря Клінічної лікарні № 1 (Волинської) Управління справами Президента РФ


Територія Волинської лікарні була знаменита своїм храмом Спаса Нерукотворного, заснованим в 1703 році (не зберігся) 17 травня 1699 р. за указом Патріарха у Волинському було розпочато будівництво храму на честь ікони Спаса Нерукотворного. Церква була освячена 14 липня 1703 р. До початку XX ст. храм був зруйнований, а в колишньому дачному селищі московських знаменитостей облаштована заміська резиденція Сталіна.

У 1999 р. храм в ім'я Спаса Нерукотворного був відтворений в колишньому вигляді, і в даний час є лікарняними храмом.


А ще в парку Першої Президентської лікарні «Волинська» знаходиться ось така цікавинка - "енергетична піраміда золотого перетину". Піраміда ця збудована без єдиного цвяха з дерев'яного бруса! Кажуть, що для здоров'я дуже корисно. Люди ходять туди і сидять по 15 хвилин в день :)


Також на території урочища Волинського в даний час знаходяться: Будинок ветеранів кіно, знаменита Сталінська дача (з доступом для «обраних»),пологовий будинок № 3 і міське тепличне господарство з вирощування квітів.

Через близькість до Кутузовському проспекту і лісу, тереторії прилеглі до колишнього села Волинського, забудовуються елітним житлом. Вже побудовані житлові комплекси типу Люкс «Кутузовська рів'єра», «Волинський», «Дача Сталіна», «Ближня Дача».

Житловий комплекс “Волинський”


Житловий комплекс «Кутузовська рів'єра»
Житловий комплекс “Дача Сталіна”
Житловий комплекс “Ближня дача”


Розташований тут і знаменитий «московський Версаль» елітний об'єкт з обмеженим доступом Конгрес-парк «Волинське» - це унікальний зелений острівець лісу в центрі Москви, розташований всього в 7 км від Кремля, недалеко від Парку Перемоги, поряд зі знаменитою сталінської дачею. Конгрес-парк «Волинське» знаходиться на території державного природного заповідника «Долина річки Сетунь» і традиційно вважається одним з найкрасивіших місць відпочинку для «обраних».

В даний час конгрес-парк «Волинське» входить до складу ФГАУ «Будинок відпочинку «Планерне» Управління Справами Президента Російської Федерації.
Карта урочища Волинського в Москві



P.S. Кремлівська “еліта”, як партизани “бандерівці”, поховалася від звичайних простих росіян в гущах Волинських лісів на Московії, називаючи при цьому нас - волинян,жителів західної України - “бандерівцями”!? :)
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
Я Показати IP 7 Квітня 2014 15:48
ну и че.. не бідно вони живуть...всього в них хватає))))
волинянка Показати IP 7 Квітня 2014 20:11
Народе мій, браття мої, земляки мої! О, то є куди йти. Об'єднаймо рідну земельку? Займемо частину московії, яка по праву наша? А то все вони від нас відкусюють...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus