«Я – живий. Мені вже не болить». Що кажуть лучани про фільм «Небесна Сотня»

«... Груди! Вiдкрийте йому груди... Швидше... Швидше..." Вiдкрили йому груди. Там рана вiд кулi. Глибока. Кров витiкає. Каска злетiла, волосся русяве розсипалося. Очi блакитнi, як небо над його головою. Схилилися хлопцi над ним. "...Менi не болить... Я -- живий... Не болить... Мамо...». Так українцям показали стрічку про Небесну Сотню.

Першу частину «Небесна сотня» з циклу документальних фільмів «Зима, що нас змінила» присвятили сороковинам за вбитими в боях на Інститутській в Києві героями.

Кінострічка – це спільний проект "1+1" Продакшн та Творчого об'єднання Вавілон 13. Прем’єру фільму показали учора, 3 квітня, о 22:00.Як пояснюють автори, це - історія про тих, хто загинув за свободу і за власну державу. Досі невідомо скільки людей насправді входить до Небесної сотні. Це, мовляв, не тільки ті, кого вбили в центрі української столиці в кінці лютого. Це також і всі ті, хто виступив проти режиму в різних куточках країни, а потім пропав безвісти, чи був замордований з самого початку Євромайдану.У стрічці про них згадують свідки страшних подій, їхні учасники, та родичі загиблих. Завдання фільму - передати події очима очевидців, простих людей, оприлюднивши унікальні кадри, відзняті різними операторами.

До слова, редактором цього та усіх наступних фільмів циклу став Акім Галімов. Саме він є автором багатьох документальних стрічок.

«Це неймовірно страшно, коли батьки втрачають своїх дітей і шукають їх серед десятків інших. Я не знаю, як це взагалі можливо пережити. Я б напевно точно зламалася», - поділилася враженнями від побаченого лучанка Тетяна Томчук.Загалом у зйомках фільму взяв участь й батько вбитого на Майдані Устима Голоднюка. Чоловік розповідав про пережиту трагедію й не міг стримати гірких сліз.

«Коли я попросив сина бути обережнішим, він засміявся і відповів: «Тату, не хвилюйся! У мене є чарівна блакитна ООНівська каска, і зі мною нічого не станеться». Ось такі останні слова я від нього почув. Не врятувала мого сина каска. ЇЇ пробила куля снайпера. Видно, не в кольорі справа…», - важко зітхає згорьований батько.

«Небесну сотню пам’ятають, але очевидно не всі. Тому що на кожному кроці якісь правопорушення. У такі моменти хочеться кричати від образи. Пам’ятатимемо завжди, бо таке неможливо забути. Але при цьому потрібно жити так, аби Небесній сотні не було соромно за нас», - зауважила Аліна Ніжник.

Фільм про Небесну Сотню важко дивитися без сліз

Враженнями від стрічки поділилася лучанка Ірина Остапчук

«Ще з початку фільму, коли прозвучали перші гіркі нотки «Пливе кача...», в мене утворився колючий комок у горлі і не відпускає ще й досі. Неможливо дивитися ці картини без сліз, а деколи навіть й істерики. Ці події залишаться у моєму серці назавжди... Я пам'ятатиму подвиг Героїв і розповідатиму про це своїм дітям», - каже учасниця «Жіночої сотні Волині».

Дівчина каже, що події кривавого четверга настільки пройняли її серце та вхопили за живе, що вона написала не один вірш, присвячений загиблим героям . Одним із таких творів є поезія «Коханому сотнику»:

У серці мому пустота,
Кохаю Тебе до безтями.
Забрав Тебе із "Калаша"
Той дикий звір, що вівсь з чортами.
Заплющу очі, Ти смієшся,
Розплющу, а Тебе нема.
Ти в Ангела там обернешся,
А я сама, самісінька, сама!
Ми влітку мали повінчатись,
Ми так хотіли діточок.
Хто знав, що скоро розлучатись,
Хто знав, що закінчить все плач гіркий свічок.
Я знаю, Ти - Герой, Ти наш Спаситель,
Та важко Твій цей подвиг пережить.
Диявол ворога в свою візьме обитель,
А Ти в раю будеш блаженнім жить.
Я буду сильна, бо не маю права в'януть,
Здобув Ти іскорку свободи для людей.
Нехай ті кляті вороги зов'януть,
А Ти навічний український Прометей.
Заплющу очі, Ти смієшся,
Розплющу, а Тебе нема.
Ти в серці мому зостанешся,
Щира любов живе віка.
Тебе обрав сам Бог,
І інші хлопці, то небеснії обранці.
Звільнили Ви Вкраїну від оков,
Розкриті тії кляті самозванці!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---