Волиняни з «Айдару» - про шанси вибити терористів з України

Добровольцям доводиться воювати проти професійних закордонних найманців, проте вони відчувають сили для перемоги над сепаратистами.

Про це розповів боєць батальйону «Айдар» Олександр Дмитрієв під час прес-конференції 23 липня у Луцьку.

Боєць, який має псевдо «Кутузов» розповів, що за фахом він – звичайний будівельник, який займався покрівлями. Він брав активну участь у подіях на Майдані у Києві, де отримав поранення. Згодом він долучився до Самооборони Майдану та зголосився добровольцем у батальйон «Айдар».

Боєць зізнався, що зараз у нього важкий емоційний стан, адже, поки він перебуває у Луцьку, де йому повинні зробити операцію, на Сході гинуть його побратими-айдарівці. Так, нещодавно загиблого Олега Михайлова він називає зразком вояка, який здатний до останнього тримати позицію та прикривати групу. Його захопили у полон, де зламали ноги та розстріляли.

Олександр Дмитрієв розповів, що чимало добровольців відсіялося зі складу батальйону після перших боїв, і він не звинувачує їх. З його слів, спочатку айдарівцям не хотіли видавати зброю, і вони займалися укріпленням м’ясокомбінату, де базувався батальйон. Потім міністерство оборони видало їм зброю, і батальйон пішов у наступ, просунувшись углиб на 18 кілометрів, відігнав терористів від територій, які ті контролювали. Батальйон дислокувався у Старобільську, нині він дислокується у Щасті, куди приїздять декілька разів на тиждень для того, щоб помитися, випрати речі та поспілкуватися по мобільному з близькими. Нині рівень оснащення бійців доволі високий, проте бракує тепловізорів. Тобто, вночі терористи їх бачать, а айдарівці терористів – ні. Якби ці прилади мали бійці батальйону, на думку Олександра Дмитрієва, втрати були б меншими. У лавах батальйону перебувають приблизно 30 лучан, які налаштовані на перемогу, переконані, що назад шляху немає.

Зі слів бійця, тимчасове перемир’я було вигідним зовсім не для українських військових та добровольців, а для сепаратистів, які встигли зміцнити свої позиції та підвезти чимало зброї та техніки.

«Спочатку ми воювали проти погано навчених сепаратистів, а зараз – проти професійних військових. Перемир’я зіграло на їхню користь», - зізнався боєць.

Місцеве населення, з його слів, зараз налякане та боїться усіх. Люди зрозуміли, що самі накликали на свою землю найманців – представників різних націй з усього СНД, яким байдужа доля Луганщини та Донеччини. Вже відбуваються сутички місцевих сепаратистів, наприклад, із найманцями-чеченцями. Втім, є луганчани, які повідомляють нашим військовим та добровольцям про розташування «Градів» та іншу розвідувальну інформацію.

У батальйоні воюють, окрім волинян, мешканці Сходу України, зокрема, є ті, хто з боєм проривається до рідних осель, а також чоловіки, які вивезли своїх жінок та дітей за межі Луганщини та пішли воювати добровольцями. Середній вік бійців – приблизно 35 років.

Зараз, зі слів добровольця, українські бійці готуються до початку Третьої світової війни, хоча сподіваються здобути перемогу над сепаратистами. На думку бійця, шанс вибити банди сепаратистів та окремі групи професійних військових з-за кордону досі існує.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---