«Жінок в армії нема – всі військовослужбовці», - хоробра волинянка Валентина

Із нагоди жіночого свята 8 Березня Інформаційне агентство Волинські Новини веде рубрику матеріалів під назвою «Безстрашні професії витончених жінок». Ми познайомимо вас, шановні читачі, із жінками, які освоївши непритаманні для слабкої статі професії, змогли довести – у чому ж сила слабкої половини людства.

Волинянка Валентина Дергай (на фото знизу - білявка в центрі, фото з соцмереж) родом з Берестечка. З 1 вересня минулого року вона - військовослужбовець Збройних сил України. А точніше, ця чарівна жінка - механік стартово-командного пункту групи радіотехнічного забезпечення польотів 16 окремої бригади армійської авіації, що дислокується у Бродах.Жінка розповідає, що познайомилася з цією бригадою ще коли була волонтером. Саме так, з 2014 року жінка разом з однодумцями почала допомагати війську.

«Восени 2014 року зійшлося декілька людей, які зрозуміли, що люди готові допомагати війську, але не було організації. Почали збирати передачі, відправляти їх, і згодом самі їздити. Вперше в зоні АТО я побувала 1 травня. В серпні була моя крайня поїздка в якості волонтера», - каже вона.

Валентина каже, що за волонтерством і досі скучає. Але про свій вибір не шкодує.

«Я вирішила, що, напевне, тут моє місце більше, аніж у волонтерстві. Зважитися на це було неважко. Мій батько служив у війську. Це вже є в крові. Звичайно, довелося звикати, тут теж є свої нюанси, як і в кожній сфері. Служба в армії – це взагалі специфічна робота. Місяців 2-3 звикала, а тепер як вдома», - усміхається вона.Але, насправді, армія – не місце для сентиментів.

«Жінкам в армії важко. В нас ще з Радянського Союзу повелося, що це більш чоловіча професія. Хоча жінки сильніші, аніж раніше, та все одно, важко довести, що ти можеш бути на рівні з чоловіками. Жодних поблажок у жінок нема. Звичайно, є можливість скористатися тим, що ти жінка, але я б не радила. Буде потім гірше, коли захочеш чогось досягти. Нам тут розказують, що жінок в армії нема – всі військовослужбовці», - каже вона.

До слова, Валентина готувалася до іншого роду військ, аніж авіація, планувала вона потрапити до спецназу. Але, каже, зараз задоволена тим, де вона є.Міркує жінка й про те, як донедавна, жінок в армію брали лише кухарками і медсестрами. Тепер, каже, ситуація стала змінюватися.

«Наскільки мені розповідають, то ситуація почала змінюватися. Вже є перші кроки, що наше військо буде формуватися як війська НАТО, кількість жінок щоразу збільшується, і це не кухарки. До прикладу, я - механік групи РТЗ центру зв’язку. Є дівчата-снайпери, є жінки в складі диверсійних груп. В них своя специфіка роботи, їм складно там. І не тому, що вони жінки, а тому, що чоловіки поруч. Тобто, чоловікам важче, ніж нам, бо ми там є. А взагалі - все добре», - додає жінка.

Зауважимо, Валентина – мама двох дітей і виховує племінницю, яка стала сиротою. Дітям, каже, спочатку було складно звикнути до нового міста. Але з тим, що мама у формі, вони вже були знайомі ще з часів, коли була волонтером. Діти продовжують навчання у школі, садочку.

А ось за цивільним одягом, каже, не сумує. Підбори, сукні – і на це є час.

«За чим я шкодую - це за волонтерством. Це була інша робота, поїздки на схід. Волонтерство змінило мій світогляд. Я іншими очима почала дивитися на все після сходу», - каже волинянка і додає: «Знаєте, в армії я більше відчула себе жінкою, ніж в цивільному житті. Там все не було спокою: кудись біжиш, щось робиш. А тут важкого не дають піднімати, є розподіл обов’язків між чоловіками і жінками».

Щоб дізнатися про інших мужніх волинянок, які обрали не менш безстрашні професії, слідкуйте за публікаціями на нашому сайті упродовж дня.

Розмовляла Юлія МАЛЄЄВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---