Кварцяний: На полі гравець має помирати,вмер - винесли, вийшов інший

«Його люблять і ненавидять однаково палко. На його прес–конференції завжди з нетерпінням чекають журналісти. Ніхто з українських футбольних тренерів не відзначився такою кількістю медіа–скандалів, як Віталій Кварцяний. Безпосередній, надзвичайно емоційний і вразливий, він був і залишається таким. Не дуже зручним, бо може різати правду у вічі. Вболівальники луцької «Волині» готові вибачити Кварцу все, бо тільки він зміг втілити їхню мрію ― побачити улюблену команду в прем'єр–лізі. І це Кварцові вихованці сьогодні грають за провідні українські та відомі закордонні клуби. Це він став депутатом Луцької міськради, щоб змінити ставлення міста до футболу і спорту». Ось так характеризувало Віталія Кварцяного одне із спортивних видань України.
І дійсно, саме таким він був десять, двадцять років тому. Таким залишається і сьогодні, у день, коли йому виповнюється 60.

Отже, Віталій Кварцяний про себе і футболістів на сторінках Волині-нової.

* * *
«90 відсотків моїх зауважень суттєві. Цілком можливо, що у них мало культури, такту, більше простонародних висловлювань, але чого соромитись? Я ж не політик, котрий говорить одне, а робить інше. Мені простіше: як є, так і кажу».

* * *
«Вулиця ― своєрідний негатив. І цигарки, і вино пробував. Не хочу все перераховувати. У мене були проблеми. Мама сказала: «Ні, тебе не можна тут тримати». Пішла у військкомат і попросила, щоб мене відправили до армії. Після служби в Монголії повернувся додому серйозною людиною, почалось інше життя. Вважаю, що армія дала мені дуже багато».

* * *
«Для мене футбол ― як показник цивілізації. Коли проїжджаю Рівненщиною, де команда «Верес» уже майже не дихає, то мені здається, що тут життя взагалі немає. Так само у Хмельницькій, Житомирській, Вінницькій областях. Їздять у містах автобуси, тролейбуси, є базари, навчальні заклади, люди бігають, метушаться. Та вони видаються мені інопланетянами, бо футболу там немає. А Волинь ― над ними. Хай залишимось на одній картоплі, але у нас футбол не помре».

* * *
«Коли дорослішим стаєш ― рік за п'ять іде. Добре видно помилки минулого. Повністю змінити свій характер складно. Але необхідно стерегтися, щоб через твої помилки не страждала команда. Хотілось би бути більш стриманим у своїх висловлюваннях».

* * *
«Футболісти ― чистоплюї. На них немає подряпин. Не можна йти з гри без поту і крові. Що він робив на полі? Може, ви знаєте, звідки береться піжонство? Воно може бути 22 години на добу ― розважайся чим хочеш. Але дві години матчу ти повинен бути як гладіатор».

* * *
«Хто придумав цей «фейр–плей»? Я його не визнаю взагалі. Своїм футболістам кажу: «Якщо котрийсь із вас буде лежати на полі хоч п'ять секунд ― заміню й оштрафую. На полі гравець мусить помирати. Помер ― винесли, вийшов інший…».

* * *
«Мене запитують: чи одягаю на футболістів під час тренувань бронежилети? Як покарання ― ні. Але роблю це для того, щоб підвищити рівень силових і атлетичних якостей. У нас є жилети на зап'ястя, кисті рук, ахіллове сухожилля. Після них футболісти на полі літають».

* * *
«П'ятнадцятирічний Толя Тимощук зі школи столичного «Динамо» приїхав у Луцьк на канікули. І в матчі на першість області вийшов у складі команди дорослих. Я поцікавився цим пацаном. Мені сказали, що це син Олександра Тимощука, якого знав раніше. Попросив батька віддати сина у «Волинь». Він заперечив, мовляв, Толя ще дитина. Олександр Іванович не повірив моїм словам, що син скоро гратиме в олімпійській збірній, а згодом і в національній збірній України».

* * *
«Якось наш бразильський легіонер у грі відхилився від м'яча, і нам забили гол. Під час розбору матчу кажу йому: «Ти чого груди не підставив? Ти повинен був поступити, як Олександр Матросов, котрий грудьми закрив ворожий кулемет дзоту. Не чув про таке? Зараз поясню. Кажу асистентові: «Бери швабру, лягай та імітуй кулемет». Я падаю грудьми на швабру, і «кулемет» замовк. Це був один із прикладів того, як самовідданість приводить до перемоги»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---