Гармидер у Луцьку поставив виставу «не для великої сцени»

Театр-студія «Гармидер» показав у Луцьку виставу за мотивами драми Лесі Українки «На полі крові». Дійство відбулося 28-го лютого у Луцькому районному будинку культури (вул. Ковельська, 56).

Перед початком вистави на сцену вийшла керівник колективу, а також режисер цієї постановки Руслана Порицька. Жінка попередила, що «На полі крові» – це не вистава-видовище, і не вистава для великої сцени. Актори поставили її для «своїх» – тих глядачів, які постійно приходять подивитися, що ж такого «Гармидер» покаже цього разу. І додала: «Найважливіше має відбуватися не на сцені, а всередині у кожного з Вас».



«На полі крові» – драма, яка відома і невідома широкому читачеві водночас. Це твір такий же суперечливий, як і сама постать головного героя – Юди. Його роль зіграв Юрій Моклиця. Роль другого персонажа, Прочанина, отримав Дмитро Безвербний. Ще був хор у виконанні Алли Доманської, Ірини Силюк та Юлії Яцун.

Вистава розпочалася, глядачі відразу відчули напруження. Світло вимкнули і зал на кілька затяжних хвилин поринув у темряву. Звучала моторошна музика, яка навіювала тривожні думки. Десь із коридорів, ніби з-за спини глядачів, в напрямку сцени йшли дівчата. Вони були загорнуті у білі простирадла, не менш бліді і на обличчях. Стало справді страшно. Все це дійство – із музикою, темрявою, яка потім змінилася напівтемрявою, блуканням хору затягувалося. Нарешті дівчата зупинилися перед сценою і завмерли. Складалося враження, що нічого не відбувається. Та насправді в той момент нічого не відбувалося лише на сцені. Натомість все переверталося у глядача в душі. Саме так, як сказала режисер. Не встигла вистава «набрати обертів», а бажаного ефекту уже досягнули.







Згодом на сцені з’явився Юда – він почав затято та нестримно довбати каміння, – так, що на його обличчі виступив піт, а сам він зробився червоним від перенапруження. До слова, гра акторів – без перебільшення неймовірна. Через кілька хвилин вийшов Прочанин і зі словами «Благослови Господь твою роботу, мій брате» зав’язав із Юдою діалог. Ця розмова – часто на підвищених тонах – тривала до кінця дійства. Юда міркував уголос про те, хто такий Ісус і що він для нього означав. Фраза «А може ж я таки його любив?» вдарила, наче батогом. А й справді, всі ми знаємо, що Юда – зрадник, але хто знає, що він відчував? Юда розповідає Прочанину, як вперше побачив Ісуса в місті Капернаум, коли він виголошував там промову. Згадує і слова про любов, які Ісус йому говорив, що любов – це все, і заради неї треба жити. «А хто ж відмовиться від любові», – пригадував пророк.







На запитання Прочанина, чому той продав Ісуса, Юда відповів:

– Дурень той або злочинець, хто дарма віддає. Бо той, хто продає, – лише той, хто потребує грошей. От і я мав учителя, і як він зробився зайвим, я його продав.

– І скільки взяв? – Прочанин.

– 30 срібняків, – Юда.

– Чому більше не просив?

– А більше не дали! От як ця земля – вона скількись коштує, і більше не дадуть. Скільки вже мучусь над нею, ніяк не родить.

«На полі крові» – вистава для роздумів. Хоча дійство закінчилося за годину, внутрішня робота над ним триватиме й далі. До того часу, поки кожен з глядачів не відшукає у собі та не подолає Юди – того зрадника, який убив любов. Адже Бог є Любов. І ніяк інакше.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---