«Списувати «Волинь» ще рано», – Бартулович про шанси команди на вихід до Прем'єр-ліги

У поєдинку 20 туру Чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги луцька «Волинь» на рідному стадіоні «Авангард» здобула рекордну виїздну перемогу з рахунком 0:7. Справа у тому, що ПФК «Суми» не зміг забезпечити проведення поєдинку на стадіоні «Ювілейний» та погодився зіграти матч у Луцьку.

Клубна прес-служба вирішила поспілкуватися із капітаном «Волині» у тому матчі, хорватським легіонером Младеном Бартуловичем.

Младене, вітаємо, по-перше, з перемогою над «Сумами». Попри те, що суперник був не готовим до матчу, наскільки потрібною була для нас перемога після серії невдач?

Ми були розчаровані після гри з «Авангардом» (лучани програли у першому матчі весняної частини чемпіонату з рахунком 0-1, - ред.) через такий невдалий старт. Потрібно було виправляти ситуацію, і, можливо, «Суми» для цього були ідеальним суперником. Перед «Сумами» також було нелегко – ми не знали, як та команда готується, хто там грає. Для мене взагалі це був великий знак запитання. Утім, вийшли, налаштувалися і показали, що списувати нас ще не можна. Все ще попереду.

Попри хорошу та інтенсивну підготовку до футбольної весни, з «Авангардом» вийшло розчарування. Чого не вистачило нашій команді?

Реалізації. Я вважаю, що ми створили достатньо моментів для того, щоб забити, однак зробити цього не вдалося. Реалізація у нас «кульгала» в тій грі, а суперники свій напівмомент використали. Однак це часто буває у футболі, що один момент все вирішує. Вважаю, що нам просто не пощастило. Утім, будемо далі працювати і робити висновки – і тоді все буде добре.

Як воно – вийти на поле у якості капітана «Волині»?

Дуже приємно та гордо, що мені довірилися, що можу виводити команду з іменем та історією. Такий момент для мене буде дуже великим спогадом і залишиться у мене в серці. Раніше у мене були моменти у «Кривбасі» та «Ворсклі», коли я виводив команди в якості капітана у товариських матчах, а це – офіційна гра. Тому – дуже приємно!

Як взагалі минули твої півроку в Луцьку?

Адаптація минула швидко, тому що багатьох хлопців знав. Перші півтора місяці було важко – не було ігрового ритму і форму набирав уже з командою. А зараз дуже задоволений, що пройшов з командою збори. Відчуваю, що у другій частині чемпіонату буду грати набагато краще, ніж тоді, коли прийшов.

Як тобі наше місто?

Дуже подобається. Взагалі, Україна уже навіть перша моя країна, а не друга. Мене все влаштовує, тут є все для життя. Луцьк – дуже хороше місто.

Перейдемо до твоєї насиченої кар’єри. Якими були відчуття, коли ти свого часу перебирався до України?

Це вже дуже давно було, мені було 19 років. Тоді достатньо чимало хорватів грали в Україні, і всі казали позитивні слова – Плетікоса, Срна, Леко, Піріч. Мені тоді сказали не сумніватися і переходити, і «Дніпро», як і завжди, тоді був на підйомі. Слава Богу, що тоді переїхав до України, де провів майже усю свою кар’єру, і ні в чому не шкодую. Можливо, навіть, шкодую, що свого часу переїхав до Польщі – потрібно було залишатися тут.

Протягом кар’єри в Україні ти боровся за євро кубки з «Кривбасом», обігрував «Шахтар» з «Карпатами», грав, окрім «Дніпра» за «Ворсклу» та «Арсенал». Звідки найбільш яскраві спогади?

Раніше чемпіонат був таким, що «Кривбас» приїжджав на «Донбас Арену», а там був «Шахтар» і заповнені трибуни. Та й взагалі, після Євро, коли були хороші стадіони – ті сезони так мені запам’яталися. Той сезон, коли «Кривбас» зник. Ми тоді у другому колі виграли багато матчів, програвши лише Запоріжжю і зігравши унічию з «Динамо» та «Металістом». Був шанс навіть поборотися за єврокубки, однак в Луцьк у підсумку навіть не поїхали – нам сказали, що немає сенсу. Звичайно, запам’яталося також «Дніпро» і Ліга Європи, у «Карпатах» був дуже хороший колектив, ну і, звісно, матч проти «Шахтаря», коли двічі забив. Сподіваюся, що і у «Волині» у мене буде багато яскравих спогадів та хороших моментів. Така у мене мрія – повернутися у Прем’єр-лігу, і намагатимемося це зробити з «Волинню».

Яка була твоя заповітна футбольна мрія?

Вона, в принципі, у мене збулася – я зіграв за першу команду «Хайдука». Кожен хлопчак, який грав у Спліті футбол, хотів зіграти за першу команду в дербі проти загребського «Динамо». У мене це сталося у 17 років. Також я зіграв за збірну Хорватії. Мої мрії дуже рано збулися, а все інше уже ставало доповненням до них.

ЧИТАТИ ЩЕ: «ХОЧУ ВИЙТИ З «ВОЛИННЮ» В ПРЕМ’ЄР-ЛІГУ», – БАРТУЛОВИЧ ПРО АМБІЦІЇ ТА ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

Власне, і зараз у «Волині» ти граєш із хлопцями, які були твоїми партнерами у різних командах. Чи робить це гру за «Волинь» легшою?

Це все допомагає, однак у мене немає проблем ні з ким з колективу. Я з радістю спілкуюся з усіма гравцями – знайомими мені раніше і новими, молодими. Завжди був відкритим для всіх, тому, мабуть, швидко адаптувався тут.

Як команда налаштовується на гру проти лідера чемпіонату – «Дніпра-1»?

Ми з хлопцями жартуємо, що для нас кожна гра – як фінал Ліги Чемпіонів. Налаштовуємося, звичайно, лише на те, що нам потрібні три очки, незважаючи на суперника. Потрібно виходити, битися, забивати і набирати очки. Іншого виходу в нас просто немає.

Ситуація у верхній частині турнірної таблиці закрутилася та стала складнішою для нас після поразки від «Авангарда». Чи відчуває команда в собі сили переламати хід сезону і таки вирватися до Прем’єр-ліги?

Так, ще були й шість очок зняті. Однак, мені здається, що цю таблицю нам потрібно відкласти десь убік, і на кожну гру концентруватися окремо. Потрібно просто набирати в кожній грі по три очки. Я вважаю, нам це по силах. А в кінці травня та на початку червня ми побачимо, чи нам це вдасться.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---