20-річна волонтерка, яка несе добро на фронт

У такому віці дівчата шукають сукні в Інтернеті і міняють свої милі посмішки на «лайки» в соцмережах. Оля теж скидає фото… бійців у масках, БТРів, обтягнених маскувальними сітками, бронежилетів, берців, інших предметів обмундирування. Звітується. Недбало зав’язаний хвостик і футболка з тризубом чорно-білого кольору. На війні нічого не буває у півтонах – перемога або поразка, життя або смерть. Про молоду волонтерку з Волині, яка цілими оберемками несе добро бійцям на схід читайте в матеріалі видання БУГ.

Її історія волонтерства розпочалася з пиріжків, які пекли з мамою хлопцям на передову



З Олею, яка саме поверталася з Бандерштату, мала можливість познайомитися в Нововолинську. Футболку двадцятирічна волонтерка теж придбала у Львові – місті, де живуть близькі по духу їй люди. В її рідному Краматорську більшість однолітків не зрозуміють таких патріотичних поривів. Як і усі дівчата, вона любить «потріщати» по телефону, і робить це годинами: «Там наших 20 бійців на вокзалі без грошей, білети близько двох тисяч гривень, треба їх якось доправити». І таких дзвінків - мільйон. Телефонує доти, поки питання не вирішується, а потім з’являються нові завдання.

Вирушаючи на передову, Оля ніколи не каже мамі, куди саме їде. Піски, Авдіївка, поля біля Горлівки… Ці назви населених пунктів не викликають довіри у пересічних громадян, зовсім не знайомих, чужих, не кажучи вже про рідних людей. Дівчина волонтерує з осені, і за цей час встигла побувати не в одній гарячій точці. Одного разу «пощастило» втрапити під обстріл і шість годин чекати його завершення. Каже, якби була сама, то, мабуть, злякалася б. Не боїться доброчиня й зброї, любить постріляти з автомата. А починалося ж усе з найпростішого – пиріжків, які пекли з мамою хлопцям на передову.

Один в полі не воїн, тому юна волонтерка ще з двома дівчатами зі схожим світоглядом та переконаннями організували волонтерську групу «Моя незалежна» і відкрили свій офіс для збору допомоги військовослужбовцям. У Краматорську волонтерство добре розвинене, однак більшість людей, які допомагають українській армії, працюють таємно, побоюючись за свої сім’ї. Та попри різні гнітючі обставини, бажаючих підтримати наших бійців вистачає. Посилки приходять навіть із-за кордону.



Натхненна, смілива і самовіддана мала з передової. Позиція чоловіків, які стверджують, що місце жінки - на кухні, тут не діє. Закон про півтора відсотка місячного заробітку кожного громадянина, перерахованого на армію, на жаль, теж не діє, а хлопці чекають на допомогу. «Мусить же хтось», – твердить Олічка і знову збирається на передову.

Юлія ХОВАЙЛО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---