USD 26.26 26.36
  • USD 26.26 26.36
  • EUR 30.45 30.60
  • PLN 6.50 6.70

Шукала серед мертвих, сподівається знайти серед живих

Її зробило сильною кохання. Дружину зниклого безвісти Олексія Шепелюка не полишає надія побачити його живим. Детальніше - в матеріалі Волині-Нової.

24 СЕРПНЯ — ЗНАКОВИЙ ДЕНЬ


— Востаннє розмовляла з Олексієм фатального літнього дня — 24 серпня. З чужого телефона прийшло від нього повідомлення із проханням поповнити рахунок, — пригадує Марина Шепелюк, мешканка Нововолинська. — Миттєво все відклала, ввійшла в «Приват-24», перерахувала гроші — й очікувала. Адже він телефонував щодня. Невдовзі у слухавці пролунав такий рідний і милий голос, який впізнала б серед мільйонів: «Дякую за поповнення. Не переживай. Усе буде добре!». Після цього зв’язок обірвався — аж дотепер…

Майор Олексій Шепелюк, командир зенітно-ракетної батареї 51-ї ОМБ, до останнього не говорив коханій дружині, що він на передовій. А вона, серцем відчуваючи якусь небезпеку, деталей не розпитувала, щоб не спонукати чоловіка казати неправду. Він старався оберігати її від усього, що могло стривожити, ніби боявся втратити вдруге. У них четверо діток — найбільша життєва цінність і багатство.

Як людина обов’язку Олексій ніколи не ховався за чужі спини. Тому втримати–вберегти його було нереально. Але Марина вірить, що цей день не може стати останнім у їхньому спілкуванні. Бо саме 24 серпня далекого 1995 року вони вперше зустрілися, щоб після розлуки у довгих десять років через дивні обставини поєднати знову свої долі. Назавжди.

«ЗДАЄТЬСЯ, ЩО МЕНІ НЕ 35, А ВДВІЧІ БІЛЬШЕ»

— Є повідомлення, що Олексій загинув. Їздила на опізнання. На щастя, серед убитих його не знайшла. Розмовляла з тими, хто після цієї м'ясорубки вивозив «двохсотих». Казали, що мого чоловіка серед них не було, — виливає біль жінка. — Інші твердили, що бачили майора пораненого. Отримала інформацію, що в заручниках у противника перебуває дуже схожий на Олексія чоловік, ім’я якого - невідоме… Чекаємо, коли його звільнять. Зверталася у Міністерство оборони, СБУ, до правоохоронних органів та інших структур. Але ніхто не надав незаперечних доказів його загибелі.

Марина Шепелюк — щира і відкрита. А спілкування з жінками, яких спіткала подібна доля, додає їй сил.

Тоді з’являється впевненість, що я сильніша за інших, бо загартована складними життєвими перипетіями, — говорить Марина. — Оглядаюсь назад — і здається, що мені не 35 років, а вдвічі більше. Хоча бувають дні, коли почуваюся дуже втомленою від… невідомості. Рятують діти. А ще — впевненість у тому, що вистачить сил його шукати, доки є хоч найменша ниточка, за яку можна вхопитися.

ЗІЙШЛИСЯ ВДРУГЕ НАЗАВЖДИ

— Віталієві — тринадцять, Маргариті — десять, Домініці — шість, Женев'єві — три… Я відповідальна за тих, кого народила, — голос моєї співрозмовниці стає м’яким, лагідним і водночас вольовим, а в кутиках уст з’являється усмішка. — За останніх півроку діти помітно подорослішали. Син добре пам’ятає, як тато, їдучи на службу, наказував йому: «Ти будеш за старшого!». Дівчатка теж розуміють ситуацію. Найважче, коли трирічна донечка запитує: «Чому так довго тато не їде, щоб побачити, як я виросла?»

А якось, каже, поїхала у військову частину. Повернулася — і збентежилася до сліз: на столі біля портрета батька діти поставили всі ікони, які були вдома.

…Вони познайомилися, коли він навчався на військового. Зародилося глибоке почуття. Листувалися, але невдовзі спілкування обірвалося. Бабуся Марини вважала, що дівчині потрібно вчитися, тому ховала від неї Олексієві листи. Їхні шляхи розійшлися. Згодом Марина вийшла заміж, народила двох дітей. Але шлюб не склався. У нього теж була сім’я, але він не переставав думати про своє перше кохання, цікавився долею дівчини. Згодом зустрілися знову. Видно, почуття були сильнішими за обставини. Вони одружилися, народили двох дітей. До Марининих старших Олексій ставився як до рідних. Діти відчули це, тому без жодного примусу він став для них татом.

Якось перебираючи Олексієві речі, знайшла його записник, а в ньому — вірші, присвячені їй. Перехопило подих, здушили сльози.

— Знала, що він мене кохає, але коли читала їх, тілом бігали мурашки. У кожному рядку — така глибина почуттів! Сама ж любила його мовчки. Такий характер. А тепер жалкую, що стільки залишилося несказаного. Та вірю: Олексій усе бачить і чує…

Слухала цю милу, не по роках мудру, з проникливо–філософським поглядом на життя співрозмовницю і кілька разів повторила: «Ви - сильна жінка!». Марина, не задумуючись, відповіла: «Такою мене зробило наше кохання».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Loading...
Система Orphus