На Волині багатодітний батько разом з сином пішов у АТО

Багатодітний батько з Волині став гідним прикладом синові: після року перебування в АТО чоловік підписав контракт на службу разом з сином.

У будинку багатодітної родини Катеринюків з Березолук Рожищенського району одну з кімнат прикрашає національний стяг, розписаний сьогоднішніми захисниками України, учасниками АТО, з фотографіями зі сходу глави сімейства Віктора Васильовича та медаллю «За оборону рідної держави».

Це молодші діти Оля, Вероніка та Миколка зробили такий своєрідний патріотичний куточок, бо дуже пишаються своїм татом, який добровільно піднявся на захист рідної країни у цей нелегкий час.

Після того, як зі сходу у домовинах стали повертатися молоді хлопці, Віктор Катеринюк прийняв непросте рішення – покинути велику родину і відправитись на Донбас. Дружині пояснив коротко: «Не хочу, щоб гинули ровесники моїх дітей, які ще й життя не бачили. Я ж вже трохи пожив».

Дружина Світлана ще намагалася відмовити чоловіка, багатодітного батька, на відповідальності якого четверо неповнолітніх прийомних дітей. Та Віктор Васильович був переконаний, що саме заради них і повинен відправитися в АТО.

З такими переконаннями 48-річний чоловік звернувся у військкомат і вже через деякий час у складі 72-ої окремої механізованої бригади поїхав на схід. Спочатку довгий час тримали оборону навколо Волновахи, пізніше було Новотроїцьке.

Зі слів Світлани, у телефонних дзвінках чоловік ніколи не розповідав про небезпеку та обстріли, запевняв лише, що все гаразд, що живий і здоровий та розпитував про дітей та онуків. А якось, переглядаючи ввечері новини на 1+1, в одному з сюжетів із зони бойових дій Катеринюки побачили Віктора Васильовича, який лагодив розбиту сепаратистами техніку.«Відразу навіть не впізнала – змарнілий, по лікті у мастилі, та коли почула рідний голос, аж серце забилось», - згадує жінка.

Наступного дня в селі тільки й було мови, що про сюжет телевізійних новин. Бо коли Віктор Васильович добровільно пішов у військкомат, односельці висловлювали різні думки: хтось схвалював його мужнє рішення, а хтось не розумів, навіть категорично не підтримував. Втім, як і зараз.

За рік перебування чоловіка на сході Світлана лягала і вставала з молитвою на вустах. Намагалась налаштовувати себе на краще, не впадати у відчай, бо розуміла, що на ній тепер і діти, і господарство.

У вересні 2015-го Віктор Васильович, якого побратими нарекли «Батею», щасливо повернувся додому. Тоді Світлані здавалось, що життя знову ввійде у старе русло. Та чи то розповіді батька, чи дитяче бажання стати військовим підштовхнули дев’ятнадцятирічного сина Катеринюків Олександра піти на контрактну службу.

«Чоловік сприйняв рішення Саші спокійно, а от я переживала, хоч знала, що через свій впертий характер хлопець зробить так, як задумав», - каже багатодітна мати.Невдовзі за Сашком, після кількох невдалих спроб працевлаштуватися, знову до військкомату подався Віктор Васильович. Патріот за переконаннями, чоловік добре розумів, що контракт – це не тільки можливість застосувати отриманий військовий досвід на благо держави, а й реальна можливість гідно фінансово забезпечити родину, отримуючи заробітну плату вище семи тисяч гривень.До слова, і з районного бюджету сім’ї надали підтримку в розмірі двох тисяч гривень.

«Тепер переживаю за двох. Щоправда, чоловіка поки що залишили інструктором в одному з навчальних центрів, а от Сашка після кількамісячних навчань уже відправили в Донецьк, - говорить Світлана. - Але я горда, що Віктор став гідним прикладом дітям, що сина ми виховали справжнім чоловіком. Молюсь і вірю, що мої найдорожчі чоловіки повернуться невдовзі з перемогою живі та здорові».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---