Три роки потому: бойові успіхи та зміни у тербатальйоні «Волинь»

31 травня третю річницю створення відзначає окремий мотопіхотний батальйон військової частини, який розпочав свій бойовий шлях у 2014 році як Перший батальйон територіальної оборони «Волинь», яким командував тоді майор Сергій Козак.

Про це йдеться на офіційній сторінці 14 ОМБ у Фейсбуці.

«Відтоді спливло багато води… Батальйон пройшов непростий шлях становлення, який давався ціною неймовірних зусиль та випробувань на мужність і мудрість, прокладався, в прямому сенсі слова, потом і кров’ю! Адже особовий склад батальйону воював у найгарячіших точках охопленого війною Донбасу, не раз зупиняв зазіхання нахабного й підлого ворога на українську землю, душив у зародку його злочинні нелюдські наміри, переконливо «давав по зубах» убогим прихильникам «русского мира» - як місцевим маргіналам, так і їхнім російським кураторам, давши зрозуміти, що їхні злочинні збочені задуми ніколи не будуть втілені в життя!» - йдеться у дописі прес-служби.

Нагадаємо, у вересні 2014 року батальйон «Волинь» зайняв позиції на передовій в Донецькій області поблизу населеного пункту Ольховатка Дебальцевського району та Єнакієвого. До кінця грудня 2014 року батальйон продовжував виконувати завдання пiд Дебальцевим.На початку 2015 року батальйон був виведений на ротацію в пункт постійної дислокації в місто Володимир-Волинський. А вже з березня 2015 року окремий мотопіхотний батальйон у складі 14 окремої механізованої бригади виконував завдання в складі сил АТО у Донецькій області, в районі населених пунктів Дзержинськ, Новгородське, Зайцеве, на околиці Горлівки на першій лінії зіткнення.«По позиціях батальйону супротивник вів щоденні обстріли із гранатометів, мінометів, «градів», ствольної артилерії. В червні 2015 року підрозділи батальйону були передислоковані в район Світлодарської дуги, а вже 31 серпня батальйон зайняв позиції в районі Красногорівки.

За відвагу, проявлену під час бойових дій, тоді ще командир мотопіхотної роти, а нині один із заступників командира батальйону, капітан Олександр Кривой нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня», - йдеться у дописі.

Як розповідають у бригаді, уже понад 2 роки, відколи підрозділ увійшов до складу 14 ОМБр, батальйон воює під командуванням підполковника Олександра Охримчука – мудрого кадрового офіцера з величезним бойовим та життєвим досвідом. Завдяки його вмілому командуванню склад батальйону, який змінювався з кожною чергою демобілізації, він був і залишається злагодженим бойовим організмом, який завжди діє чітко й упевнено - як годинник, що якось непомітно, але невблаганно відміряв вже три роки існування батальйону, і… на жаль, уже четвертий рік війни…«Родину Охримчуків можна, без перебільшення, назвати військовою династією: старша донька Олександра Васильовича – офіцер Збройних Сил України. А нещодавно в один із підрозділів нашої бригади приїхав служити ще один Олександр Охримчук, лейтенант, випускник одного з вищих військових навчальних закладів. Одразу після випуску Охримчук-молодший прибув на Луганщину, аби тут, на фронті, разом з батьком виконувати свій військовий обов’язок. Обидва Олександри неговіркі, а якщо геть відверто, то – і слова не витягнеш. Про них можна лише почути від побратимів. Про старшого Охримчука інакше, як «наш комбат», «мій командир» - хлопці не кажуть. - Васильович у нас, справді, як батько: як рідний допоможе, підкаже і похвалить, правда, як рідний, і пожурить… Та ще й так пожурить, що десятому передаси, що і як не треба робити, - сміються підлеглі підполковника Охримчука і додають, що справедливість у їхнього комбата – основна його риса характеру. Більше того, деякі навіть повернулися служити в батальйон, бо пообіцяли це своєму комбату.Був у Олександра Васильовича свій фірмовий рецепт приготування кави, яку комбат пив, майже, постійно. І лише нещодавно розкрив секрет цієї смачнючої кави: коли варився напій додавав на кінчику ножа чорного перцю. Нині, правда, перейшов на духмяний трав’яний чай з поліських лісів», - розповідають колеги.

Попри плинність життя і зміни в особовому складі окремого мотопіхотного батальйону, є в підрозділі ті, хто тут - з часу його створення. Серед таких сержант Геннадій Коваль та старший сержант Іван Назаренко, яких сміливо можна назвати не тільки старожилами в батальйоні, а й справжніми друзями, для яких військове братерство – не порожні слова.

Для Геннадія, жителя Бердянська, війна розпочалася влітку 2014, коли в себе вдома почув вибухи, й зрозумів, що не може просто сидіти, поки хтось захищає його землю, його дім.

…- Відразу ж пішов у військкомат. Трохи запізнився, бо саме завершилася друга черга мобілізації. Тож пішов служити за контрактом. Чомусь був упевнений, що війна дуже швидко скінчиться, й уже незабаром повернуся в рідне місто, - пригадує Геннадій. - А минуло відтоді вже майже три роки… У батальйон, який тоді саме перебував на ротації в місці постійної дислокації, я прибув після проходження підготовки в навчальному центрі «Десна». З Володимира-Волинського – одразу в зону АТО. Першою справжньою «школою» війни для мене стало Новгородське. Воно тоді входило, напевно, в топ-3 щоденних найгарячіших новин із фронту на центральних українських телеканалах. У сєпарських же новинах тоді щоденно плели нісенітниці про те, як ми «гатимо по місту», особливо, мовляв, «по дитячому садку й школі - цілимо туди, де найбільше дітей»… Ну, що вдієш?! Такі ми - полюбляємо «свіженьких дітей»… - жартує, або як тепер прийнято казати, тролить адептів «русского мира» з їхніми «зомбоновинами» Геннадій. – До слова, коли наш батальйон згодом зайшов у Дебальцеве, то в сєпарських новинах передавали, що «деснянские головорезы приехали на помощь волынским людоедам…» Почувши таке, не знаєш, сміятися чи плакати…

За час служби, каже Геннадій, особовий склад батальйону змінився, напевно, відсотків на 90: одні звільнялися, інші приходили служити. Нині ж тих, із ким починав службу в батальйоні, залишились одиниці.

- Серед таких наші командири, а ще Іван, із яким ми познайомилися на початку 2015 року в Новгородському, - киває Геннадій на товариша, - може, ще кілька хлопців, та й усе. Решта ж особового складу батальйону – відносно нові люди.

- Як це: раз у раз но-новому навчати того самого, пояснювати, гуртувати, нарощувати «м’язи на вже існуючий кістяк»?

- Люди, які приходять служити до нас у батальйон, на щастя, самі охоче гуртуються, вчаться всьому необхідному. А по-іншому бути не може. Принаймні, у нашому батальйоні. По-перше, підписуючи контракт із ЗСУ, переважна більшість розуміє, куди й для чого йде. Тож хлопці-новачки, як правило, готові ставати отими самими «м’язами», частиною єдиного бойового організму. Якщо ж раптом трапляється по-іншому, а це, повірте, рідкість, то той, хто з якоїсь причини не знайшов спільної мови з колективом, переходить служити в інший підрозділ, або ж одразу ж після закінчення контракту звільняється з лав ЗСУ.

Бойовий побратим і друг Геннадія Іван Назаренко – з Нікополя. До того, як стати військовослужбовцем, працював на «Нікопольському заводі феросплавів». Наприкінці серпня 2014, в один із найтрагічніших для українців період війни, пішов добровольцем у військкомат, і вже через місяць, після вишколу, в складі роти екіпажів БТРів вирушив у Дебальцеве, де формувався тоді ще ТРО «Волинь». Відслужив визначений контрактом час і звільнився.

- Після закінчення першого контракту, я повернувся у мирне життя, в якому на мене чекали дружина, мама, донька, родичі. А через 8 місяців знову підписав контракт із ЗСУ і повернувся в свій батальйон. Чому вчинив так? Непросто пояснити… Напевно, тому, що в цивільному житті я себе вже на знаходив, почувався некомфортно. А ще дуже скучав за хлопцями, за батальйоном. І я, напевно, не один такий… Бо те, що переживають люди на війні, те, наскільки й як саме вона їх об’єднує, неможливо порівняти ні з чим…

- Як рідні відреагували на те, що Ви знову пішли служити? - Дружина спочатку обурювалася, відмовляла, але потім змирилася, адже зрозуміла, що я свого рішення не зміню, не маю такої звички. Тож наразі просто підтримує й чекає…

А взагалі за майже три роки служби згадати є що. Пам’ятаю, як вперше зрозуміли, що це – справжня війна. Проїжджали тоді через Слов’янськ у Дебальцеве – розбомблені будинки, знищена інфраструктура міста, підірваний міст. І якщо до цього багато хто ще не усвідомлював, що відбувається, після Слов’янська все змінилося. Хтось тоді навіть сказав: «Хлопці, все дуже серйозно…»

Була Ольховатка, де ми вперше відчули на собі обстріли з «градів». Спочатку пішли міни для пристрілки, потім посипались «гради» - два прямих попадання в бліндаж, загинуло троє хлопців… Страх, шок, біль… Нормальний людський біль від втрати побратимів, від пережитого. Але ні паніки, ні хаосу не було...

Звичайно, пригадуються не тільки трагічні випадки. Були й кумедні. Так, одного разу почався обстріл «градами», а я не встиг добігти до бліндажа, лишився в житловому приміщенні, сів під стіною біля виходу. Буквально через секунду в приміщення забігає мій побратим. Спочатку панікує, врешті бачить мене, і з криками «Я тебе захищу! Я тебе прикрию!» кидається на мене… Так і пролежав на мені, аж поки не закінчився обстріл. Це було смішно. Щоправда, вже після обстрілу.

Звичайно, цікавих випадків було ще багато. Й нехай про всі відразу не розповім, вони назавжди залишаться в моїй пам’яті, в пам’яті Геннадія, інших хлопців. Бо де б кожен із нас не був, те, що довелося пережити, бойові побратими, командири, рідний батальйон назавжди залишаться в наших душах. Як і розуміння того, для чого всі ми тут, і як багато від нас залежить: Україна, мир, майбутнє наших дітей!

«Командування та особовий склад 14 окремої механізованої бригади щиро вітають військовослужбовців окремого мотопіхотного батальйону нашої бригади з 3-ю річницею створення! Міцного здоров’я вам, дорогі побратими, козацького завзяття, незрадливої військової удачі, оптимізму, добра, сімейного благополуччя, кохання, добробуту, гарного настрою! Бажаємо вам МИРУ, вдалих починань і величних звершень – заради ПЕРЕМОГИ, заради МИРУ, заради УКРАЇНИ й тих, кого любимо!

P.S. Фоторепотаж – життя батальйону впродовж 3 років», - йдеться у дописі прес-служби 14 ОМБ.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---