USD 38.70 39.05
  • USD 38.70 39.05
  • EUR 38.70 39.05
  • PLN 9.80 9.97

Відлуння трагедії або Чим живе Прип'ять сьогодні

26 Квітня 2015 17:00
У ТОП-11 покинутих місць світу Україна лідирує по кількості. Зокрема українська Прип’ять приваблює туристів з усього світу. Прип'ять - місто, яке жило своїм життя і дихало на повні груди, але, на жаль, задихнулося від страшного "мирного атому". У річницю трагедії, згадаймо, усіх тих, хто боровся з невидимою бідою. Чим живе Прип'ять сьогодні читайте в матеріалі наших столичних колег з ТСН.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЖИТТЯ ІЗ ГІРКИМ ПРИСМАКОМ АТОМУ: ІСТОРІЯ ВОЛИНЯНИНА-ЛІКВІДАТОРА

Минуло вже 29 років після страшної аварії на ЧАЕС, але відлуння ми переживаємо дотепер. Можливо, дехто згадує про це лиш один раз на рік, а є люди, які живуть і дихають Зоною. Для них вона стала паралельним виміром, куди вони тікають від світу, шукаючи, можливо, пригод, а можливо – внутрішнього спокою.

Це може здатися оксюмороном, але життя там справді є. Ми розповімо її очима сталкерів, які називають себе "самоходами".

Відлуння біди

Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор...

Екологічно-соціальна катастрофа була спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнованим, і в довкілля викинулася велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і постраждалих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 людей евакуювали із зон забруднення.



Нині в Україні райони, які юридично мають статус постраждалих та забруднених, займають територію близько 50 тисяч квадратних кілометрів – це приблизно, як територія Боснії та Герцеговини. Сама ж Зона відчуження, що вважається мертвою територію, займає 2600 квадратних кілометрів, що за розмірами дорівнює Люксембургу. Основні елементи, такі як цезій, радій та плутоній, період напіврозпаду яких становить 10 тисяч років, нікуди не поділися й досі містяться у ґрунті, в рослинах та листі.

Чорнобиль зараз – це вахтове місто, де мешкають люди, які працюють у Зоні. Загалом їх налічується близько трьох тисяч. Цікаво, що там мешкають і звичайні люди, переважна більшість яких займає території на віддалених ділянках Чорнобиля. Центральна частина міста заселена людьми, які працюють у Зоні. Також там розташовані всі основні підприємства: Адміністрація Зони відчуження, підприємства, які займаються обслуговуванням інфраструктури міста й Зони, пожежна охорона, батальйон УМВС, батальйон СБУ тощо.



Прип'ять очима сталкерів

Кирило Возрожденко – сталкер зі стажем, який стоптав не одну пару черевиків у Зоні. Вперше потрапив у Чорнобиль 2009 року. Відтоді він не може жити без походів до ЧЗВ.

Вперше у загублене Полісся я потрапив ранньою весною 2011 року. Це була моя перша "нелегалка". Короткий тріп-вояж зі статтею № 46-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Похід в Поліське – моя перша любов до Зони. Ніколи не забуду того сержанта, який, поглядаючи скоса на свого начальника, процідив крізь зуби, так щоб ніхто не чув: "Ех ви, хлопці. Хто ж у Зону так по дорогах ходить? Хочете гуляти – гуляйте лісом, потайки". Наші спроби "косити" під заблукалих дурників, правоохоронці помітили одразу. На той момент вони, виявляється, вже добре знали, хто такі сталкери. Через годину на нас оформили протоколи.

Прип'ять - це Мекка для всіх сталкерів. Як багато в цій назві. Кинутий атомоград, одне з найбільших залишених міст світу, розташоване в дельті однойменної річки. Мертві коробки висотних будівель. Біля парадних будинків – химерні аморфні нагромадження із битого скла, обмоток кабелів та бетон, порослий мохом. Коли місто залишає останній патруль, під покровом ночі сталкери ходять один до одного в гості й навіть займаються любов'ю.



Щоб відчути дух Зони, доведеться прийти сюди пішки. З важким рюкзаком за плечима, обходячи пости й засідки, прямо через дикі ліси і давно не орані поля. Похід у Прип'ять – це збиті й стоптані за 40 кілометрів шляху ноги. Це нічна переправа в незнайомому місці через річку Уж, коли, борсаючись у крижаній воді, ти раптом втрачаєш з поля зору ліхтарик, який миготів на чолі бойової подруги. І кавалькада панічних слів, яка голосно прорізає повну темряву чорнобильської ночі. Це і банальна антисанітарія. Щоправда, тут особливі умови. Десь у Карпатах вам не доведеться швидко падати в першу-ліпшу брудну калюжу, щоби сховатися від міліціонерів. Усього в Прип'яті існує близько десяти порівняно зручних сталкерських маршрутів. Через стежки під численними ЛЕПами, через залізницю, нічні траси, коли немає трафіку, або просто через лісові просіки.

Прип'ять повільно руйнується під впливом часу та мародерів. Уже почали текти стики між панельними перекриттями більшої половини дев'ятиповерхових будинків. А п'ятиповерхівки всі давно зруйновані. Тільки сім міських будинків, побудованих більш добротно, ще тримаються. Ми, нелегали, намагаємося знаходити квартири, які більш-менш збереглися, і облаштовувати там свої міні-бази. Одразу обмовлюся, що тут слово "збережені" – не передбачає наявності купи речей, меблів, предметів побуту. Все найцінніше вивезли жителі в день евакуації, а також протягом наступних 6 місяців. За ними пішли солдати, які дезактивували "брудні" будинки.

Для стоянок ми обираємо сухі квартири, з цілими вікнами і не обдертими шпалерами. Знайти їх зараз досить важко. Доводиться попрацювати. Поставити на місце вибиті або зняті з петель двері, прибрати штукатурку, що посипалася зі стелі й стін. Зібрати з усіх навколишніх будинків уцілілі меблі. Зробити світломаскування з чорного щільного поліетилену. Його одягають на вікна в темний час доби, щоб хтось із вулиці не помітив світло в квартирі. Місто було цариною соціалізму, тому практично всі помешкання світлі й просторі.

Добре обжиті "хати" рано чи пізно стають популярними серед сталкерів. І потрапляють у поле зору міліції. Нелегалів виловлюють, оформлюють протоколи і відпускають на всі чотири сторони. А за обжитими квартирами стежать, і час від часу необізнані "самоходи", які ще не знають, що "хата запалена", потрапляють на гачок.

"Що таке Прип'ять для мене? Маленьке затишне містечко. Безмовність велетенських сосен у зарослих дворах, що ніби вичікують нагоди приголубити хвойними гілками очниці мертвих вікон. Сосни, що ростуть на піщаних дюнах. Все спонукає до невимушеної медитації. Щоразу, повернувшись із затяжного походу, даєш обітницю покінчити з цим. Але минає місяць, і знову тягне як магнітом. Вас цікавить, яку я отримую дозу опромінення? Накопичена за тиждень походу доза еквівалентна одному перельоту літаком із Києва, скажімо, до Нью-Йорка", - каже сталкер.

Ще один "самохід", відомий у сталкерській тусовці – Станіслав Поліський – ділиться досвідом організації походів до Зони, звичайно ж, нелегальних.

Похід у Зону, розповідає Стас, такий самий як і в будь-яке інше місце – ліс чи гори. Відрізняється тільки тим, що тут ми маємо справу з радіацією і порушенням закону. "Підготовка до походу – це наявність необхідного спорядження, такого як рюкзак, спальний мішок, каремат, казанок, ліхтарик тощо. Також потрібно мати навички орієнтування на місцевості, частку витривалості й готовність пройти пішки близько 40, а то й більше кілометрів лише в один бік", – розповідає сталкер. Крім того, при собі обов'язково потрібно мати дозиметр і фільтр для води, оскільки з собою багато не візьмеш, а пити місцеву воду можна тільки після фільтрації.

"Обов'язкова умова – завжди мати при собі паспорт. Кордон Зони є прикордонною територією України, і відсутність цього документа – вже є порушенням. Навіть якщо сталкер не сунувся за "колючку", - розповідає чоловік.

З його слів, переміщуються Зоною загалом у нічний час через специфіку патрулювання. "Деякі мають налагоджені контакти з самоселами, допомагають їм. Ці люди мають власне світобачення і розуміння Зони, як чогось особливого. Їхньою метою зазвичай є дослідження території, вивчення історії конкретного місця в Зоні. Комерційне провідництво, а також винесення артефактів за межі Зони не вітається у сталкерських колах, а також є кримінальним злочином", - говорить він.

Варто зазначити, що кожен зі сталкерів, з якими ми поспілкувалися, не схвалює незаконне проникнення в Зону відчуження, згадуючи про небезпеки, які можуть чекати за колючим дротом. Серед небезпек сталкери називають диких тварин, мародерів, утікачів із місць ув'язнення, ну і правоохоронні органи, які влаштовують змагання в упійманні "самоходів".

Прип'ять - міські джунглі



Прип'ять дуже змінилася, а саме середовище стало безпечнішим для людини. На відміну від 1986 року радіоактивність у Прип'яті суттєво зменшилася. Проте й досі існує достатньо забруднених територій.

"Місто було забруднене найбільше, починаючи з першого, другого та третього районів. Четвертий і п'ятий - забруднені не на стільки. Найголовніша зміна, якої зазнала Прип'ять – місто обростає лісом. Зараз це справжні міські джунглі у буквальному сенсі", – розповідає організатор турів у Зону Антон Юхименко.

Більше того нещодавно усі ЗМІ облетіла звістка про те, що в Зону відчуження вперше за сто років повернулися бурі ведмеді. Ми поцікавилися в екологів, як розвивалася популяція тварин у ЧЗВ, які види зникали, а які навпаки несподівано з'являлися. Цікаво, що одразу після аварії у ближній зоні спостерігалися негативні ефекти, фіксувалося зменшення кількості тварин.

Однак уже за рік, після того, як відбувся розпад сумнозвісного радіоактивного ізотопу Йод-131, ситуація потроху почала стабілізуватися. Всі природні процеси, як пояснює провідний інженер інформаційно-аналітичного відділу Державного спеціалізованого підприємства (ДСП) "Чорнобильський спецкомбінат" Денис Вишневський, перейшли на стадію перезавантаження. Цей етап тривав десь до початку 90-х років. Із зони зникали види тварин, які пов'язані з людиною, але з'являлися дикі представники фауни.



"Зникнення людей з території Зони відчуження, полісся, слабко освоєні угіддя – все це призвело до того, що тварини з кінця 80-х - початку 90-х почали потрохи обживати Зону. Вже тоді зазначалося, що з'явилися лисиці, дикі кабани, а за ними підтягнулися й інші види. Зараз Зона – це чудовий резерват європейської лісної фауни. Характерні види – лось, олень, косуля, кабан, рись. А хіт цього сезону – бурий ведмідь", – пояснює Вишневський.


Із рідкісних видів тварин, з його слів, тут можна зустріти символ Полісся – чорного лелеку, а також червонокнижного борсука, орлана-білохвоста та червонокнижну сову. Цікаво й те, що в Зоні майже ніде не можна побачити голубів та горобців, хіба що у самому Чорнобилі. "У Зоні голубів я бачу всього в двох місцях – в Чорнобилі, де багатоповерхівки і на майданчику самої атомної станції. Більше їх ніде немає. Тобто, та фауна, до якої ми звикли у Києві, вона відсутня", – пояснює експерт.

Водночас, зі слів іншого експерта НЕЦУ з енергетичної політики Тетяни Вербицької, нині тривають дискусії, чи варто зменшувати 30-ти кілометрову територію Зони до десяти кілометрів. Ці дискусії пов'язані з тим, що 1986 року просто географічно виміряли ці 30 кілометрів і обгородили територію, а насправді, потрібно провести моніторинг по всій Зоні та визначити, чи потрібно зменшувати площу забруднених територій.

Крім того, Вербицька зазначила, що зараз тривають обговорення щодо створення природного заповідника в Зоні. На її думку, якщо тенденція із заселенням тваринами Зони зберігатиметься й надалі, то там з часом з'явиться ще більше видів птахів, тварин так комах. Проте екологи та захисники природи б'ють на сполох через іншу проблему, яка щороку стає гострішою. У занедбаному чорнобильському лісі, який постійно розростається, дуже високий ризик виникнення пожеж.

"У разі виникнення лісової пожежі, якщо радіоактивний ліс починає горіти, то ця радіація вивільнюється, потрапляє у повітря і потім з вітром розноситься. Тому проблема лісових пожеж - дуже гостра. І якщо вона виникне, то її буде дуже важко спинити", – пояснює Вербицька.



Ми не могли не згадати про відомого сома Васю, який живе у Прип'яті. Гігантська рибина стала справжнім символом мертвого міста. В інтернеті складають багато легенд через його розміри, але насправді, він величезний, бо його годують на забій. Для сталкерів та місцевих працівників Вася став домашнім улюбленцем, замінюючи їм котів із собаками.

Щодо повноцінного відновлення життя на уражених територіях екологи дають невтішні прогнози. Експерти схиляються до думки, що в Зоні людство навряд чи зможе колись жити безпечно. Через радіоактивні елементи ушкоджена територія буде залишатися небезпечною ще тисячі років.

Офіційно життя у Зоні відчуження зараз заборонене законом. Проте там існує так зване сталкерське середовище – люди, які в Зону їздять нелегально. Як правило "туристичний" сезон починається з березня і триває до холодів. Як розповідає Юхименко, є три категорії людей, які їздять у Зону: легали, нелегали й ті, хто примудряється поєднувати. Згідно з його даними, 90% туристів – росіяни, але після Революції гідності та війни на Донбасі, ситуація змінилася докорінним чином. Зараз росіяни майже не їздять і більшість туристів – це український прошарок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧОРНОБИЛЬ. ТАЄМНИЦІ «МІСТА-ПРИМАРИ» ОЧИМА ЛУЧАНИНА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Сем Показати IP 27 Квітня 2015 09:25
Життя після людей. Частина 1.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus