Витягувати з нафталіну всякого роду україноненависників та збанкрутілих клоунів, які хочуть звернути на себе увагу, стало трендом. Принизливим для порядних українців, пише Олександр Солонько на сторінках Gazeta.ua.

Мережу збурює заява чергового такого персонажа, який вирішив "блиснути розумом" в ефірі Гордона, котрий і сам відзначився агресивними антиукраїнськими випадами. Мова про Володимира Бистрякова (український композитор) - чергового агента інформаційного впливу Кремля з українським паспортом.

Власне, нічого нового не прозвучало. "Іх там нєт" - про присутність в Україні російських військ, "Украіна бамбіла Луганск", "ета всьо Амєріка", "там всє за Расію".

Очевидно, що шизофренізація суспільства є частиною стратегії правлячого класу, направленої на самозбереження себе у владі. Дезорієнтоване, стомлене і роздратоване суспільство не може тверезо мислити і діяти стратегічно. Тому навіть коли мова йде про діяльність відвертих колаборантів Кремля, це робиться за мовчазної згоди влади, бо вписується в її бачення колективної шизофренії.

Зрозуміло, що слова чергового збанкрутілого спраглого до уваги й епатажу клоуна не мають нічого спільного зі здоровим глуздом. Проте, це не має значення. Ми це чуємо не вперше. Значення має те, що кремлівська пропаганда вільно ретранслюється в інформаційному просторі країни. Ми багато дискутували про необхідність заборони мовлення російських каналів в Україні. Але яке це матиме значення, якщо і тут їхня жовч лиється з усіх дір, заливаючи очі українцям.

Нас виснажують, нав'язують хибний дискурс, намагаються тупість виставити найбільшим благом. Сіра піраміда нікуди не зникла. Вона процвітає і нинішня влада вкладає все більше сил в те, щоб вона зростала й суспільство все легше кидалося у вир безглуздих дискусій замість того, щоб боротися за краще майбутнє власної країни.

На жаль, таких бистрякових багато. І не всі вони себе ще показали. Дехто зображує із себе патріотів, дехто - неангажованих, дехто вже давно не криється. Їх гонору вистачить ще на багато таких ефірів, жовчних дописів і псевдо-аналізів про те як в Україні всі хочуть в Росію.

Для того, щоб це припинилося має бути воля. І влада повинна бути зацікавлена в інтелектуальному розвитку та психологічній стійкості української громади, яка на власних плечах тягне весь тягар, який лежить на країні.