2025 рік може стати вкрай важливим для фармацевтичного ринку України. 5 лютого Зеленський своїм указом увів у дію рішення РНБО, згідно з яким Кабмін спільно з АМКУ має провести аналіз ціноутворення на лікарські засоби, щоб зробити їх доступнішими для українців.

Верховна Рада 12 лютого прийняла в цілому законопроєкт 11493 про державну реєстрацію та закупівлю лікарських засобів, який, серед іншого, має збільшити конкуренцію на ринку ліків.

«Регулювання фармацевтичного ринку – великий комплексний виклик. Ми прагнемо до приведення регуляції нашого фармацевтичного ринку до європейських стандартів, забезпечення українців доступними та якісними ліками. Важливо, що законодавчі зміни у цій галузі ми напрацьовуємо разом з учасниками ринку. Адже ці зміни торкнуться всіх – виробників, дистриб’юторів, аптечні мережі», – прокоментував роботу над законопроєктом очільник медичного комітету Верховної Ради Михайло Радуцький.

З 1 січня запрацював закон про паралельний імпорт ліків для державних та госпітальних закупівель, який дозволяє ввозити ліки не лише через офіційних виробників, але й від компаній, що мають дозвіл на таку діяльність. Крім цього, у 2025-му Міністерство охорони здоров’я хоче врегулювати маркетинг ліків, щоб пацієнт купував ліки за порадою лікаря, а не реагуючи на рекламу. Це стосується, зокрема, того, як аптекарі просувають певні ліки, радячи пацієнтам придбати саме їх, або як вони розкладають препарати на вітрині.

Водночас Державна служба з лікарських засобів цього року вже поновила перевірки у сфері фармацевтики. З 2020 року, коли сталася пандемія Covid-19, на них був мораторій.

Що ж привернуло стільки уваги до фармацевтичного ринку України та чи справді ціни на ліки в аптеках є несправедливо високими? Розбиралося hromadske.

Як утворюються та зростають ціни на ліки

У 2024 році ціни на лікарські засоби в Україні виросли на 10,8%, за даними сервісу з бронювання та доставлення ліків Liki24. Наче б то – цілком адекватний, співмірний показник, якщо врахувати, що загалом торік споживчі ціни зросли на 12%. На понад 15% здорожчали лише окремі препарати.

Втім, з початку повномасштабного вторгнення популярний заспокійливий засіб «Гідазепам» виріс у ціні на 73,4%, а не менш популярний знеболювальний препарат «Німесил» – на 31,1%.

«Найбільш популярні зараз знеболювальні засоби. Біль – це той симптом який рідко вдається просто «перетерпіти», тому вони найбільш необхідні, – пояснює фармацевт Віталій Зубик. – Також, враховуючи ситуацію в країні, популярності набули заспокійливі препарати».

Та якщо зростання цін медичних засобів протягом трьох років війни можна переконливо пояснити негараздами економіки воєнного часу, то куди важче трактувати націнку на лікарські засоби. Йдеться про різницю між ціною від виробника та кінцевою вартістю в аптечних мережах, яку й сплачують люди.

За даними Аптечної професійної асоціації України (АПАУ), в середньому кінцева ціна лікарського засобу має таку структуру: виробник отримує 74% доходу з ціни, дистриб’ютори – 10%, а аптеки – 16%. Дистриб’ютори – це гуртові трейдери, що закуповують ліки у виробника, зберігають їх на власних складах та доставляють до аптек.

Подібні цифри показує дослідження компанії Proxima Research: якщо в січні 2015 року середня аптечна націнка на ліки складала 23%, то у вересні 2024-го скоротилася до 14%.

З погляду аптек, така націнка є не дуже справедливою. АПАУ вказує, що з націнкою в 16% аптеки не можуть покрити всі власні витрати, необхідні для функціонування – це оренда, комунальні платежі, зарплата, енергозабезпечення, відсотки за кредитами. Справедлива націнка, на думку АПАУ, має складати понад 20%.

Що ж до дистриб’юторів, то дві найбільші компанії в цьому сегменті – «БАДМ» та «Оптіма Фарм» – мають рентабельність на рівні 10-11%, що передає приблизний обсяг націнки. Ще у 2021-му ця рентабельність складала близько 4%.

У європейських країнах діють різні націнки в гуртових трейдерів.

«У Швеції гуртові дистриб’ютори працюють з одними з найнижчих марж (~2-3% від роздрібної ціни), тоді як у Нідерландах – найвищі (близько 20-24%)​. У більшості країн середня гуртова маржа лежить у межах 4-8% від кінцевої ціни ліків», – пояснює Катерина Загорій, членкиня ради директорів фармацевтичної компанії «Дарниця»

Звернімо увагу на інші цифри. Візьмімо ціни виробника, в даному разі компанії «Дарниця», та порівняємо їх із цінами в аптеках, куди реально звертаються люди по потрібні їм препарати.

Ліки проти артеріальної гіпертонії «Тонорма»: паковання в 30 таблеток коштує 226,78 гривні у виробника, а в аптеках продають і за 340,90 гривень. Тобто різниця між ціною виробника та ціною в аптеці може складати близько 50% – і цю націнку фактично ділять між собою дистриб’ютори та аптечні мережі.

Спрей для носа «Ріназал»: розчин 0,05% в упаковці 10 мл у виробника коштує 112,35 гривні, в аптеці ми знайшли за 171 гривню. Різниця понад 50%. Цей же засіб у розчині 0,1% в пакованні 10 мл виробник продає за 100,58 гривні, в аптеках можна купити за 161,50 гривню.

Ліки проти гастриту та виразки «Ранітидин»: паковання у 20 таблеток у виробника обійдеться в 58,85 гривні, у різних аптеках – від 70 до 80 гривень.

Таблетки від високого тиску та артеріальної гіпертонії «Каптопрес»: паковання у 20 таблеток у виробника коштує 107,29 гривні, в аптеці – вже 162,40 гривень. Різниця понад 50%.

«Маржа в Україні нерівномірно розподілена: дистриб’ютори та великі аптечні мережі отримують основний прибуток, тоді як виробники та кінцеві споживачі стикаються з високими цінами та обмеженим вибором. Виробники не мають впливу на кінцеву ціну та умови збуту, що зменшує їхню конкурентоспроможність», – говорить Катерина Загорій, членкиня ради директорів фармацевтичної компанії «Дарниця».

«Ціна ліків залежить від закупівельної вартості, політики ціноформування, передбаченої законодавством, та низки чинників: логістики, оренди приміщень, комунальних послуг, фонду оплати праці, податків і зборів. А наявні програми лояльності в аптеках дозволяють підвищити доступність лікарських засобів пацієнтам, зокрема шляхом зниження ціни. У тому числі й завдяки маркетинговим послугам, що є загальноєвропейською практикою ринкових відносин», – пояснює свою позицію Аптечна професійна асоціація.

Причина високих цін – структура українського фармринку

Опитані hromadske експерти пояснюють, що фармацевтичний ринок місцями монополізований, що й дозволяє його гравцям підвищувати ціни – бо вони мають таку можливість.

В Україні держава регулює лише ціни на ліки, які закуповуються за кошти державного або місцевого бюджетів, беруть участь у програмі «Доступні ліки», входять до Національного переліку основних лікарських засобів. Так, встановлені граничні націнки на рівні від 10% до 25% для дистриб’юторів та аптечних мереж.

«У Євросоюзі пацієнт отримує до 80% ліків саме через ці програми, а також – програми медичного страхування, в той час, як в Україні до 90% ліків закуповується пацієнтами за власні кошти», – розповідають у пресслужбі фармкомпанії «Фармак».

А це і є вільний ринок, де дистриб’ютори та аптечні мережі можуть підвищувати ціни. На 2025 рік державний бюджет має 11,8 мільярда гривень на централізовану закупівлю медичних препаратів. У цілому державні програми та закупівлі складають 12,2% споживання лікарських засобів у країні.

«Якщо говорити про націнку, тут треба насамперед працювати з постачальниками ліків [тобто з дистриб’юторами], через відсутність конкуренції (а з початком війни вона стала ще меншою) саме їхня націнка і створює проблему високої ціни для кінцевого споживача», – зазначає фармацевт Віталій Зубик.

Два основні українські дистриб’ютори – компанії «БАДМ» та «Оптіма-Фарм» – контролюють близько 90% ринку дистрибуції.

«Фактично, інші дистриб’ютори були або витіснені з ринку, або змушені працювати на менш вигідних умовах. Домінування «БАДМ» та «Оптіма-Фарм» призвело до ситуації, коли дві компанії диктують умови всім учасникам ринку – державі, виробникам, незалежним аптекам і кінцевим споживачам, – говорить Катерина Загорій із фармкомпанії «Дарниця». – І, так, «Дарниця» з ними працює, на наші товари у цих дистриб’юторів динамічна націнка від 10,5 до 11%».

Так, ринкова частка ще одного дистриб’ютора – компанії «Вента» – зменшилася з 10% у 2021 році до 3% у 2024-му.

«Робота з аптеками та аптечними мережами здійснюється через дистриб’ютора, адже ця ланка ланцюга постачання ліків має відповідні логістичні та інфраструктурні можливості, а також – персонал та кваліфікації. Від складів, акредитованих за стандартами належної дистрибуційної практики, до парку вантажних авто, що можуть виконувати усі вимоги до перевезення лікарських засобів (наприклад, холодовий ланцюг) і відповідного персоналу. Звичайно, ані виробник, ані аптека не мають таких ресурсів і напрямків бізнесової діяльності, щоб забезпечити щоденне доставлення лікарських засобів у 18 тисяч аптечних точок, наявних в Україні», – пояснюють у пресслужбі фармацевтичної компанії «Фармак» причину, через яку дистриб’ютори є важливими для індустрії лікарських засобів.

Якщо ж говорити про ринок аптечних мереж, то найбільші 5 аптечних мереж – «АНЦ», «Подорожник», «9-1-1», «Бажаємо здоров’я» та «Аптека Доброго Дня» – контролюють понад 65% роздрібної реалізації ліків, що робить її бізнесом для великих гравців, а не маленьких приватних аптек чи аптечних стартапів.

У середньому, найбільші 5 аптечних мереж зростають за місяць майже на 90 аптек з початку 2024 року. Якщо консолідація продовжиться тим же темпом, то через три роки найбільші 5 аптечних мереж можуть сягнути близько 80% ринку роздрібної реалізації, зазначають аналітики компанії Proxima Research.

Така ситуація призводить до того, що в Україні – дуже висока кількість аптек на душу населення, якщо порівнювати це з європейськими показниками. Так, якщо в Україні на одну аптеку (а в цілому в країні їх понад 18 тисяч) припадає 1 664 людини, то в Німеччині – 4 683, в Чехії – 4 247, в Угорщині – 4 069, у Франції – 3 424.

«Є декілька причин [для такої кількості аптек в Україні]. Основна – це банально більший асортимент аптек, а також постійна реклама ліків і біологічно активних домішок роблять свою справу, – пояснює фармацевт Віталій Зубик. – Також причина – це застарілі методи лікування, наші лікарі на банальну застуду виписують 10 препаратів, хоча необхідності в цьому немає».

Весь цей аптечний бізнес доволі інтенсивно зростає. За підсумками 10 місяців 2024-го роздрібна торгівля ліками набрала 16% – швидше за інфляцію – та сягнула 137 мільярдів гривень, за даними Proxima Research. Ці гроші й ділять між собою аптечні мережі.

Чи реально знизити ціни на ліки?

Після обурення з боку президента Зеленського питанням зниження цін на ліки почали активно займатися різні зацікавлені сторони.

На заклик Зеленського про зниження цін на лікарські препарати відгукнулися представники аптечних мереж – «Аптека 9-1-1», «Бажаємо Здоровʼя», «АНЦ», «Аптека Доброго Дня», «Аптека Подорожник», – підписавши декларацію про доступність лікарських засобів. Аптеки також закликають заводи-виробники та дистриб’юторів приєднатися до підписання документа та знизити ціни на свою продукцію.

Міністерство охорони здоровʼя, своєю чергою, працює над впровадженням механізму прозорої індикативної ціни, який має забезпечити доступність ліків для пацієнтів. За новими правилами, усі аптеки, які продають ліки з Національного переліку, будуть зобов’язані мати у своєму асортименті найдешевші ліки за міжнародною непатентованою назвою. Інструментом для визначення індикативної ціни на ліки – на яку будуть орієнтуватися аптеки" стане е-каталог «Прозорро Маркет».

«Щодо націнок дистриб’юторів.Ми справді аналізували питання націнок і пропонували їх зменшити. Проте ринок – виробники, дистриб’ютори та аптечні мережі – висловив низку зауважень, зокрема щодо можливих ризиків у доступності ліків для пацієнтів, – говорить Едем Адаманов, заступник міністра охорони здоров’я. – Тому наразі ми вирішили доопрацювати підхід і створили робочу групу, яка детально вивчатиме механізми регулювання націнок».

Висловився заступник міністра і щодо цінових знижок, які надають аптеки тим, хто завчасно замовляє ліки онлайн: «Якщо аптека надає знижки лише тим, хто оформляє замовлення онлайн, це може обмежувати доступ до вигідних цін для людей, які з різних причин не користуються цифровими інструментами. Важливо, щоб такі програми лояльності були прозорими та не порушували рівні права всіх споживачів».

У Держлікслужбі у відповідь на запит hromadske повідомили, що не займаються питаннями ціноутворення. «Держлікслужба не наділена повноваженнями здійснювати моніторинг та регулювання цін на лікарські засоби в аптечних закладах, визначати та контролювати їхню цінову та маркетингову політику», – зазначив заступник голови служби Володимир Короленко.

«На нашу думку, жодні регуляторні обмеження ринку ліків в Україні не призведуть до зниження цін. Наша впевнена позиція – лише значна пропозиція ліків на ринку і зростання конкуренції здатні знизити ціни. Штучне регулювання ринку ж є неефективним та не застосовується в європейських країнах», – говорить Інна Іваненко, виконавча директорка благодійного фонду «Пацієнти України».

Вона вказує на важливість паралельного імпорту ліків, який запрацював в Україні цього року, але його слід розширити й на аптечні закупівлі. Паралельний імпорт дозволяє завозити ліки з-за кордону не лише офіційним виробникам, але й фірмам-посередникам, які мають дозвіл. «Механізм паралельного імпорту діє в ЄС понад 20 років, завдяки чому вдалося знизити ціни на ліки на 20%.

Наприклад, у Данії 26% медпрепаратів на ринку складаються з препаратів паралельного імпорту», – додає Інна Іваненко.

В цілому ж, ситуація з цінами на ліки в Україні – це історія про те, як бізнес засунув руку до гаманців українців настільки глибоко, що в це мусить втрутитися влада. А от чи буде результат – залежить від динаміки та якості урядових рішень.

«На думку Всесвітньої організації охорони здоров’я, фармацевтична цінова політика – це набір письмових принципів або вимог щодо управління цінами на фармацевтичну продукцію, узгоджених або прийнятих державною установою (наприклад, урядом), групою закупівельних організацій або окремими службами охорони здоров’я. Споживачі й система охорони здоров’я повинні мати справедливий доступ до фармацевтичних продуктів із гарантованою якістю, що має забезпечувати співвідношення ціна-якість на основі покращених показників здоров’я на рівні населення, а також збереження пропозиції безпеки високоякісної продукції», – нагадує логіку правильної цінової політики Ірина Сенюта, докторка юридичних наук.

Іван Верстюк - журналіст економічної тематики.

Спеціально для hromadske.