Пам'ятаєте, на Майдані - з боку Європейської площі - всі три місяці висіла величезна розтяжка «Зрозумійте, нас задовбало». Особисто для мене, ці слова були чи не головним гаслом Революції Гідності. Минуло два роки, але точно таку ж розтяжку можна повісити на тому ж місці. І це буде справедливо. На жаль, дуже мало що змінилося.
Чому так відбувається? Здавалося б: політики говорять правильні речі, громадський тиск на них значно посилився. І хоча корупцію в вищих ешелонах влади ніхто не відміняв, вона явно не порівнянна з аналогічними масштабами три- чотирирічної давності.
На даному етапі необхідно вирішити завдання просте і надзвичайно складне одночасно - знайти національний консенсус. Підкреслюю: національний. Визначити пріоритети, торги навколо яких заборонені; розмін яких заборонений. Ця єдність країни, реформи, боротьба з корупцією. Так було в країнах Східної Європи, Балтії, на які ми часто озираємося - в Польщі, Литві та т.д.

Навіть, коли до влади - через вибори - приходили ліві популісти, пріоритети залишалися недоторканними. Політичні опоненти ламали списи навколо чого завгодно, тільки не цих тем. Саме тому вони вистояли.
Українські політики цих уроків чомусь не засвоїли. Кожне своє рішення вони перетворюють в торги. Безвізові закони - торги, бюджет - торги, закони про боротьбу з корупцією приймають - і тут торгуватися примудряються. Послухайте, красти можна з прибутків, а не зі збитків. Красти під час війни - мародерство. Це як з трупа чоботи знімати на полі бою.
Чим вони торгують? За фактом: довірою людей, довірою виборців. А де б вони були, якби не виборці? Змогли б ви без цього розраховуватися зі своїми спонсорами; дерибанити для них бюджетні потоки? Бо не спонсори дали політикам мандати, а люди.
Їм здається, вони обманюють людей. Ні, вони обманюють себе. І час працює проти них.
Януковичу теж здавалося, що можна звільнити Захарченко, і народний гнів піде на спад. Звільнити Азарова і вирішити питання. Коли нарешті схаменувся, виявилося - занадто пізно.
Сьогодні українським політикам ще не пізно схаменутися. Припинити торгуватися, красти і брехати. Чи не розмінювати країну. Інакше навіть в Ростові для них не знайдеться місця.
P.S. Ця колонка народилася спонтанно. Вечір п'ятниці я провів у студії Савіка Шустера. Так склалося, що протягом майже всієї програми (вже в фіналі приєднався режисер Сергій Маслобойщиков), був єдиним з числа запрошених - не політик. Я уважно слухав все, що говорилося. За чотири ефірних години і вищевикладене - моє коротке емоційне резюме. Що стосується не тільки тих, хто прийшов до Шустера з 19 на 20-е лютого, але всіх політиків України. Саме тому було прийнято рішення перетворити цей фрагмент програми в текст.