У ніч на 29 травня в Києві на Оболоні підклали вибухівку під фірмовий магазин "Roshen". Це не перший і, можна прогнозувати, не останній напад на бізнес, що належить чинному Президенту. За рік свого президентства саме бізнес та статки, котрі він приносить, завдає Петрові Порошенку найбільше проблем. Значна частина українців, серед яких напевне є Порошенкові виборці, саме багатство вважають найбільшим смертним гріхом глави своєї держави.

Рік тому вперше в історії України Президента було обрано за один тур. Уже наступного дня почалися й досі тривають розмови з приводу того, як мільярдер Порошенко заморочив громадянам голови, і що його "однотуровість" — цинічна політична технологія. Людський чинник і його значимість для нашої країни вкотре ігнорували.

Проте якщо й згадувати про технологічні маніпуляції масами, то справедливим буде передусім один контекст. Ще під час торішньої президентської кампанії в голови пострадянських людей, які водночас є найактивнішими виборцями, вбивали — Порошенка не можна обирати Президентом, бо він багатий.

Активісти Майдану під час президентських перегонів фотографували маєток кандидата Порошенка та поширювали його в соцмережах. Супроводжуючи сповненими пролетарського гніву коментарями: дивіться, мовляв, як жирує акула капіталізму. Щойно Президента обрали, він пообіцяв припинити війну на Донбасі. Не припинив. На те є різні причини, і чи не найголовніше — Петро Порошенко людина впливова, та все ж не Господь Бог. Більше того, не менш грішний, аніж його виборці. Та українці вкотре заперечили тезу, що в наша національна риса — повне відсутність уяви про владу як про щось сакральне. Щоразу обираючи владу, громадяни мріють проголосувати за Бога. Або ж — за доброго чарівника.

Цим пояснюються хвилі гніву в соцмережах щоразу, коли повідомляється: відкрився новий магазин компанії "Roshen". Мовляв, кому війна — а кому мати рідна, і поки країна воює, Президент розширює бізнес та збагачується.

Так, напевне голова держави не може бути водночас бізнесменом. А бізнес і політику, справді, давно пора розділити. Але обурені зростанням статків Президента громадяни водночас вимагають кожен для себе збільшення зарплат, регулярності соціальних виплат, збереження пільг, зниження цін на все, починаючи з продуктів харчування, замороження вартості комуналки — і це так само під час де-факто війни.

Рік Порошенка при владі вже не раз проаналізовано. Помилок зроблено чимало й не всі він визнав. Передусім це кадрова політика, і особисто в мене є підозра: на його місці будь-хто інший наробив би тих самих помилок. Найперше — через недостатню готовість "партій Майдану" брати на себе відповідальність і працювати на благо країни організовано. Майдан, на хвилі якого піднявся Порошенко, не мав жодної вертикалі і не міг похвалитися лінійністю. Замістити собою нудну бюрократичну машину революційні лідери виявилися не готовими передусім морально. Через те органічно почуваються в стані перманентної революції, коли треба критикувати владу, а не пропонувати альтернативу...

Далі буде