Саме такими словами, на мою думку, мали б починатись всі звернення луцького міського голови Богдана Шиби до різних інстанцій щодо ситуації довкола котельні на Карбишева, 2.
 
Розглянемо одну з головних побрехеньок. У зверненні до голови Контрольно-ревізійного управління 2 вересня 2008-го року Богдан Шиба пише: «В суму коштів, які були сплачені ДКП «Луцьктепло» по договірним зобов’язанням і які були перераховані ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» входили кошти місцевого бюджету виділені на відшкодування різниці в тарифах». Далі Богдан Павлович посилається на рішення виконкому №105-1 від 20 лютого 2007 року та Рішення Луцької міської ради від 23 лютого того самого року. Ніби-то на підставі вказаних рішень «для відшкодування різниці в тарифах з місцевого бюджету виділено 9 мільйонів гривень (протягом 2007 року – 6 мільйонів гривень, у 2008 році станом на 1.08 – 3 мільйони гривень)».
 
До речі, таку саму побрехеньку повторили шановні народні депутати України Є.Кирильчук, М.Потапчук, В.Олійник та П.Мовчан – «в суму коштів, що перерахована ТзОВ («Луцьктеплоенерго» - О.М.) входять кошти місцевого бюджету, виділені на відшкодування різниці у тарифах», - пишуть народні обранці у зверненні на ім’я Генерального прокурора О.Медведька.
 
У вказаних Б.Шибою рішеннях виконкому та міської ради дійсно зустрічається формулювання «компенсація підприємствам різниці в тарифах з бюджету міста», але наступним чином – у рішенні виконкому пропонується «винести пропозицію на сесію міської ради», а в рішенні самої міськради від 23 лютого 2007-го року читаємо наступне «виконавчому комітету міської ради протягом одного місяця внести на розгляд ради проект рішення про відшкодування виробникам різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво послуг за рахунок збільшення дохідної частини бюджету міста».
 
Такий «проект рішення» дійсно був внесений та ухвалений 30 липня 2008-го року. Якщо з 23 лютого 2007 року до 30 липня 2008 року минув місяць, то системі літочислення Богдана Павловича і його команди могли б позаздирити навіть древні майя.
 
Щодо «легендарного» Рішення міськради, котре було ухвалено в присутності Ю.Тимошенко, то воно, зі слів Б.Шиби, мало містити ще одну цікаву позицію, - «...у своєму рішенні сьогоднішньому ми, окрім зниження платежів для людей, ще й передбачили заходи по енергозбереженню...»(Б.Шиба, програма «Свобода слова», 23 лютого 2007-го року.)
 
Я майже 2 роки вивчаю вказане Рішення, намагаючись знайти там передбачені «заходи по енергозбереженню». Максимум, що вдалося відшукати, це наступне формулювання – «виконавчому комітету міської ради у місячний термін провести інвентаризацію підприємств, об’єктів ЖКГ та подати на розгляд Луцької міської ради звіт про стан житлово-комунальних підприємств міста та пропозиції щодо їх реформування та заходів по енергозбереженню». Як виглядає «місячний термін» в розумінні Богдана Павловича ми вже знаємо, відтак, «звіту та пропозицій» міська рада чекає і досі.
 
Та, менше з тим, таких гучних публічних заяв луцького голови, що згодом обернулись нічим, можна назбирати на десятитомник.
 
Виникає запитання – яким чином все таки переказувались кошти підприємству «Луцьктепло» з міського бюджету протягом 2007-2008-го років, якщо згідно «Програми з відшкодування...» перших 2 мільйони було виділено за такою статтею лише 23 липня 2008-го року. А кошти виділялись з формулюванням «поповнення статутного фонду», тобто видатки здійснювались з бюджету розвитку міста і, справді, їхня загальна сума становить понад 10 мільйонів гривень.
 
Таким чином, замість того, щоб ці кошти витратити на капітальні видатки – їх викидали, грубо кажучи, на вітер, дозволяючи «Луцьктеплу» спрямувати гроші «на поточні видатки». Бо, якби програму «з відшкодування різниці» було затверджено в березні 2007-го року, видатки було б здійснено із загального, а не спеціального бюджетного кошика. Фактично, за «аукціонними» розцінками 2008-го року, «Луцьктепло» «спалило» більше шести з половиною гектарів міської землі.
 
Отож, ми бачимо, що кошти сплачені «Луцьктеплом» для «Луцьктеплоенерго» аж ніяк не могли бути бюджетними, бо входили до статутного фонду комунального підприємства, а виділені у липні 2 мільйони могли втрапити до «Луцьктеплоенерго» лише внаслідок заходів виконавчої служби. Окрім того, варто врахувати, що, окрім коштів бюджету, «Луцьктепло» має інші джерела надходжень – платежі населення, оплата за послуги...як мали позначатися чи виокремлюватись «бюджетні» кошти для «Луцьктеплоенерго» - непроста загадка для економістів.
 
А, тим часом, неефективна бюджетна політика мерії в якості відвертої «офіційної» брехні «згодовується» найвищим посадовим особам держави і громаді разом з іншим перекручуванням фактів, підміною понять, наклепами та інсинуаціями.