Бувальщина
 
В одному з поліських сіл померла одинока жінка. На похорон приїхали далекі родичі із Луцька та Рівного, поховали померлу, розпродали господарство ледве не за безцінь і назад у свої міста повернулися. З усього майна лише стара собака лишилася, котру забрав сусід, аби та з голоду не пропала.
 
Однак тварина була надзвичайно вибаглива до харчування. Покійна жінка свого часу підкормлювала її то молоком, то сиром чи навіть кістками з м’ясом, тож новому господареві довелося непросто. Два тижні собака не хотіла їсти ані крихти хліба чи картоплі – бо ж м’яса з молоком їй точно ніхто не збирався давати. Тварина геть схудла і всі думали, що їй вже пряма дорога за покійною господинею, однак згодом почала поправлятися. Сусіди дивувалися і піджартовували над новим власником пса, що той усе ж здався і почав підгодовувати нещасну тварину чимось добрим.
 
– Нічого подібного, ще чого! – відповів заощадливий чоловік. – Секрет простий – собака їсть те ж саме, що й мої поросята – картоплю з осипкою. Щоправда довелося її перевести на триразове харчування: годую її щопонеділка, середи та п’ятниці.