Минув рік після трагічної загибелі улюбленця публіки Кузьми Скрябіна. Шанувальники досі не ймуть віри у те, що більше ніколи не потраплять на концерт свого кумира.

Не змирився зі смертю талановитого шоу­мена і лідер гурту «Нічлава» Андрій Підлужний, який десять років працював пліч-о-пліч із Кузьмою. Саме він написав найзворушливіші хіти для гурту «Скрябін» – пісні «Спи собі сама» і «Мовчати». Спогад про колегу записала Ірина КАЧАН для газети «Волинські Новини» (№ 1 від 4 лютого 2016 року).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «РІК САМОТНОСТІ»: У ЛУЦЬКУ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ УЛЮБЛЕНОГО КУЗЬМИ

Знайомство. З Кузьмою ми познайомилися на початку 90-х у Донецьку. Після виступу на фестивалі «Вітер зі Сходу» до мене підійшов такий двометровий чувак у в’язаній кофті по коліна із незвичайною зачіскою, схожою на гніздо ворони. Він нагадав мені домовика Кузю. І перше, що я почув: «Ну, пацан, таково, дивися, прікольно лабали...». Мова у нього була дуже смішна з купою діалектів.

А вже у 1994 році я вперше записав зі Скрябіним пісню «До смерті й довше». І вже від того часу ми з Андрієм були нерозлийвода. Усе це тривало довгі 10 років. За цей час ми записали дуже багато пісень і створили безліч проектів.

«Спи собі сама». Пісня витягнута з системного смітника комп’ютера. Вона лежала разом із видаленими файлами. Поки узгодили кінцевий варіант тексту, мало не побилися.

Розваги. У вільний від роботи та інтриг час ми з Кузьмою дуже круто розважалися. Це було шалено, смішно і драйвово. Наслідком наших дуркувань є народження альбому «Вафлі» або «Спатанка» з безумовним хітом «Натаха». Ми страшенно любили переодягатись, домальовувати собі вуса і бороди. Кузьма грав Пушкіна, а я був Дантесом.

Конфлікт. У 2004 році наші дороги розійшлися. Після того до дня смерті я його так і не бачив. Бувало таке, що ми могли виступати на одному концертному майданчику, але навіть випадково не зустрічалися. Найбільша містика в тому, що він загинув у мій день народження, 2 лютого. Це були жахливі почуття, бо я плекав мрію з ним зустрітися і поговорити, обійняти, потиснути руку, помиритися. Мені розказували, що і він цього хотів. Цілий місяць після смерті він не покидав мене, приходячи уві сні.

Кузьма вставав дуже рано, о шостій-сьомій годині. Він був «вічним двигуном», чи то вдома, чи в концертних турах. Приходив у готельний номер, коли всі ще спали, сідав позаду. От саме це відчуття його присутності я мав у ті трагічні дні. Щовечора перед сном я собі планував запитати його уві сні: «Що сталося?». Запрограмовував себе перед тим, як заснути. Щоразу зустрічав його там у знайомих і незнайомих декораціях. Коли я питав: «Андрію, що тоді між нами сталося?», він усміхався і зникав.

Автомобіль. Смерть Андрія досі не дає мені спокою. Я чудово знаю, як вправно він водив автомобіль. Ми об’їздили з ним купу країн, міст і сіл. Кузьма знав машину краще, ніж самого себе. Він міг із заплющеними очима її розібрати й зібрати назад.

Машина Андрія була справжнім танком, і купував він її спеціально на всі випадки життя, тому для мене дивно, що він загинув за кермом.



Підпис: Склад гурту «Скрябін» неодноразово змінювався. Андрій Підлужний (справа від Кузьми) присвятив колективу десять років.