На екстремальний атракціон може перетворитися навіть звичайний політ на літаку, і мова не про аварії.

Є деякі злітні смуги, куди не ризикують сідати навіть аси, розповідає 2+2.

Злітна смуга міжнародного аеропорту Гібралтару на кількасот метрів заходить у море. Щонайменша помилка пілота або диспетчера – і борт зійде з насипу та піде на дно.
Але і це ще не все. Під час зльоту чи приземлення літак має перетнути головний проспект міста. Його перекривають за допомогою світлофорів та шлагбаумів. На щастя, для жителів міста та екіпажів, крихітна британська колонія приймає не більше 30 літаків на тиждень.

Міжнародний аеропорт Принцеси Юліани на острові Сен-Мартен найбільш завантажений у Карибському регіоні. Для пілотів це справжній тест на профпридатність. Завершується посадка над популярним пляжем Махо. Літаки пролітають на висоті усього десять-двадцять метрів від голів туристів. На пляжі навіть вивісили розклад рейсів, аби кожен охочий зміг заздалегідь приготуватися до близького контакту з багатотонним бортом.

Аеропорт Барра у Шотландії розташований просто на пляжі. Це єдине у світі летовище, де розклад польотів розраховують за відпливами, адже у інший час смуга опиняється на дні бухти.

Аеропорт Тенцинг і Хілларі в Непалі називають головними воротами Евересту. Це дійсно екстремальне місце. Злітна смуга знаходиться на висоті трьох тисяч метрів. З одного боку вона обривається у безодню, з другого боку – скеля. Окрім того, вона ще надзвичайно коротка – усього 500 метрів, тому курсують тут тільки легкі літаки.

А от аеропорт Сан-Дієго у Каліфорнії обладнаний за останнім словом техніки. Це найнавантаженіший у світі комерційний аеропорт. Тим не менш, він є одним із найнебезпечніших, адже розташоване летовище за якихось п’ять кілометрів від середмістя, і пілоти маневрують над завантаженими автострадами міста-мільйонника.