Усі чули про спалахи на Сонці. Дехто навіть боїться їх та скаржиться, що через це має погане самопочуття. А ще такі спалахи можуть породжувати полярні сяйва. Та у Всесвіті можна знайти й щось гірше.

Сьогоднішні спалахи на Сонці важко назвати небезпечними, адже вони практично не становлять небезпеки та дозволяють нам спостерігати за яскравими полярними сяйвами. Та так, ймовірно, було не завжди. Й спостереження за сонцеподібною зіркою EK Draconis підтверджують це.

Детальніше про мегаспалах на EK Draconis

Зоря EK Draconis розташована неподалік від нас – нас розділяє близько 111 світлових років. Ця зірка, хоча й називається сонцеподібною, але все ж відрізняється від нашого рідного світила віком – їй «всього лише» 50 – 125 мільйонів років, а Сонцю – приблизно 4,57 мільярда років.

Тому, хоча EK Draconis й належить до того ж класу G, що й наша зоря, але вона молода, а тому дуже активна. Об’єкт характерний температурою близько 5 560 – 5 700 градусів за Кельвіном (приблизно, як у Сонця), великими плямами на низьких та високих широтах та частими спалахами, які ми фіксуємо в ультрафіолетовому діапазоні.

Та у квітні 2020 року молода EK Draconis перевершила себе, породивши спалах неймовірної сили, вивергаючи у навколишній простір квадрильйони кілограмів плазми, які рухалися зі швидкістю один мільйон шістсот тисяч кілометрів на годину.

Цей викид коронарної речовини був у 10 разів сильніший за найпотужніший зареєстрований спалах у сонцеподібної зірки. Якби таке відбулося на Сонці й спалах був спрямований у сторону Землі, то про життя на планеті можна було б забути. Що й сказати – дійсно «подих дракона».

Такі дослідження допомагають астрономам зрозуміти минуле й нашої Сонячної системи. Науковці навіть припускають, що подібний (але слабший) спалах міг стати однією з причин втрати Марсом атмосфери.