Палеонтологи виявили дуже добре збереженого короткокрилого жука і пов’язані з ним скупчення пилку в шматку бурштину середнього крейдяного періоду.

Це відкриття є прямим доказом харчування пилком у крейдяного жука і підтверджує, що різні лінії жуків запилювали ранні квіткові рослини в крейдяний період.

Жуків часто називають ймовірними кандидатами на роль перших запилювачів покритонасінних рослин через їх довгу еволюційну історію. Було висловлено припущення, що ранні зв’язки між жуками і покритонасінними в крейдяному періоді зіграли ключову роль у розвитку обох груп.

Нещодавно ідентифікований жук, який живиться пилком, названий Pelretes vivificus, жив 98,2 мільйона років тому на території сучасної Мьянми. Найближчі родичі – короткокрилі квіткові жуки (сімейство Kateretidae), які сьогодні зустрічаються в Австралії та харчується їх пилком.

«Pelretes vivificus асоціюється зі скупченнями пилкових зерен, що дозволяє припустити, що короткокрилі квіткові жуки відвідували покритонасінні рослини в крейдяному періоді. Деякі аспекти анатомії жука, такі як його волохате черевце, також є адаптаціями, пов’язаними з запиленням», – сказав професор Ченьян Цай, палеонтолог з Нанкинского інституту геології і палеонтології.

Шматок бурштину, досліджений групою, був здобутий з шахти в долині Хукаунг, штат Качин, на півночі М’янми. Хоча Pelretes vivificus – не перший жук-запильник, описаний на основі крейдяного бурштину, цей унікальний екземпляр зберігає химерну підказку про його раціон.
Скам’янілість пов’язана з копролітами жуків, які дають дуже незвичайне, але важливе уявлення про раціон короткокрилих квіткових жуків в крейдяному періоді. Копроліти повністю складаються з пилку того ж типу, що знаходиться в скупченнях, що оточують жука і прикріплених до його тіла.

Це показує, що ці скам’янілості комах не просто випадково були спільно збережені з пилком, але між ними існував справжній біологічний зв’язок.